Зрада.

Зрада

Ти більше вже не віриш нікому,

Здається, що й собі ти вже не віриш.

І в голові одне: чому, чому?

Й кохані люди іноді мов звірі.

Не сорому боїшся на землі,

І в мріях не ростеш уже до стелі,

І хто міг знати, що на самоті

І люди стали мов холодні скелі.

Всі люди стали черстві, мов граніт,

І більше ти вже нікому не віриш,

І не дивуйся, що на самоті, 

Й кохані люди іноді мов звірі.