Котилися наперекір
суспільства,
Але ніхто не знав тому ціну.
Сприймали за геройство –
звірства,
Й за мир у мирі йшли ми на
війну.
Ще й досі від «совкового»
маразму
Не розумію, я живу чи вмер?
Невиліковне покоління – сказу,
Країни яку звали: СеРеСеР
Дивлюся в очі людям
посивілим,
Аби у вас були мізки, аби…
Наскільки, люди, ви осатаніли,
Радянсько-осовковані – раби!
25.02.17р.
Немає коментарів:
Дописати коментар