Стрітенська ніч.

* * *

Вінчались завірюха із дощем,

У стрітенської ночі непогоду,

Чому так вила, плакала природа
Народжуючи цей лютневий  щем?

А вітер розійшовся не на жарт,

Задув у димарів холодні труби,

Немов заграв, для двох, що йшли до шлюбу.

Розхристана картина – боді-арт.

На тілі ще не спаленої ночі

Метіль дощу свої пісні шепоче...

Але весна сприймає їх за жарт.

                                         14.02.17р.