Блокпост

Сьогодні небо плакало над нами.
І серце краяв невимовний щем.
Розквашена багнюка під ногами
Добротно переповнена дощем.
Б’ють міномети, але нас не стерти
З позиції. Цей надприродний страх…
Пішли на штурм російські регіменти
Із дикою ненавистю в очах.
Застрягла їм атака у горлянці –
Вдавило кров’ю «брата-москаля».
Були – «герої», а поранку – бранці.
Навіщо, москалі, вам ця земля?
                                               25.09.18р.

Бджілка мови Ганні Арсенич-Баран

Як гарно бджілка-трудівниця мови

Висотує із квітів-літер слово.

Там липа, різнотрав’я, звісно, – сонях.

Несе словесність людям у долоні:

«Попийте чистомови, добрі люди,

Та рідного вдихніть на повні груди…»

Комусь те – трута. А мені – нетлінно.

Схиляю перед бджілкою коліно.

                                                 15.09.18р.

Синдром Сердючки

          (Льются песни, льются и вина,
          И стучат, стучат, стучат бокалы в такт.
          Будэ жити Украина, если мы гуляем так!)

                                           А. Гарцман, А. Данилко.

– Прівєт братела!

              – І тєбє – шалом!...

Не пахне, кажуть, у руках купюра.

Про кулю теж подейкують, що дура.

Кати і блазні за одним столом.

«Нічні вовки» напудрили носи

І геї вигинаються, мо, гідра.

Шампані ріки, кокаїну відра.

Зріклись, ви, мови чистої роси.

В тарелі та кишені є «п’ятак».

А ненька Україна завше зайва.

Для вас єдина велич і держава,

Надгризений «боярами» маслак.

                                          12.09.18р.

фото з інтернету

Осіння жінка

Хай переллється усмішка ранкова

Надкрай усіх печалей і негод.

Не вішай носа, леді загадкова.

Позаду дні недоспаних спекот.

Ще трішечки, й потягнуться у небо

Веселиків збентежені ключі.

Та мріє пані (видно так і треба)

Ув осені позичити парчі.

І місяця ввібрати срібний спокій,

І золота із кленів, і  беріз.

То не сумуй же, леді синьоока,

Диви, яка краса настала скрізь.

                                           07.09.18р.

Тодор злодій

А де дороги?

Іду стежками.

Лише пороги

І вовчі ями,

І евробляхи,

І хата з краю.

Ой, дали маху!

Не уявляю

Красти асфальту

Це скільки треба.

Коли на «дельту»

Хати до неба.

Мої хороші!

Стоять! – затор.

Украв хто гроші?

Укр.ав – тодор.

                      09.09.18р.

Церковно-мовленнєве

Молився піп московського приходу.

Лилася пісня дуже пречудово.

Але про те, що ворог йде зі сходу

Чомусь карлуші відібрало слово.

Він пом’янув і Пу, ну, і Кирила

І матінку (не Ольгу) – Катерину.

Розправив рясу наче півень крила

Хіба він наш? Запроданець-людина.

Але чому в «іскристій» тій промові

Немає місця українській мові?

                                            09.09.18р.

Поцарькована гетьманщина

І

Немає гетьмана. Лишилися царьки –

Прийшли, накрали, накивали п’ятами.

Порозквітали розливайки-рундуки.

Й людці духовно стали небагатими.

Дивись! Гендляра тягне віжки у свій бік.

В очах народу – острах. І млість у тілі.

Гниле, порочне коло. Лоха хто підсік,

Той жере м'ясо – лошара хліб у цвілі.

ІІ

А чи були імущі? Кажуть ніби – так.

Усе прочитане згасили самогоном.

Була країна – стукачів і посіпак,

А нині злодіїв, які позазаконом.

                                                07.09.18р.

Стежка до осені

Стікає серпень. Осене, привіт!

Даруй діброві чудотворну вроду

І «бабиного літа» насолоду,

І мідне шелестіння клена віт.

Стрімкі потоки днів не зупиню.

Та, хай роси нап’ється ще природа.

Попереду зимова прохолода,

А хочеться не снігу, а вогню.

Розпечених листків, де сонця цвіт,

Де крапельки сльози на павутині

І неба перепліт в аквамарині…

Іду до тебе, осене, привіт!

                                          01.09.18р.