Гріхопадіння

Мети, мети, засип оцю негоду

І вибіли до ранку сірий світ.

Людці узяли за новітню моду

Не днів не цінувати, ані літ.

Зішли на них жахи, прокляття, кару...

Дай кожному спокутати гріхи!

У небо не піднімуться Ікари

Допоки з душ не вибити трухи.

                                               30.10.18р.

* * *

Земля зрівняє всіх.

І бідних, і багатих.

Ось-ось і перший сніг

Посиплеться лапатий.

Мені на манівці

Лишилася дорога.

Синиця у руці,

Але щока волога.

Чи вірою служив?

(Того, на жаль, не знаю).

Невіданий мотив

Незвіданого краю.

Чи варта епопей

Протоптана стежина?

Та буде все – о’кей!

Я перш за все – людина.

                            28.10.18р.

Одвічно козаче

Усе багатство булава та шабля

І два пістолі вірні у бою.
Чому тебе степи, козаче, ваблять?
Мо, долю випробовуєш свою?

Усе, що маєш – янгола та віру
І за домівку Запорозьку Січ.
Своє життя віддав ти на офіру.
Та, власне, зовсім не у тому річ.

Люлюкає матусенька дитину.
Над ними мирне небо голубе.
Лише тому, що ти за Україну
Без роздуму пожертвуєш себе.
24.10.18р.

Хазяїн

                           (за мотивами народної творчості) 

Я, хвацький хлоп, а теща каже – пан.

У хаті вівці, кізонька, і кури,

І рохкає погрозливо кабан...

Зате харчі без ГМО, з натури.

Сусіди заздрять, подали у суд

Дільничний ходить, пише протоколи.

Помиями обгиджує мій труд.

Хоч я не п'ю ні рому, ані коли.

Було лише два кроки до мети.

Та не життя це, а суцільне – днище.

Хто знає, як налагодить мости

З сусідами, що поверхами нижче.

                                                       22.10.18р.

Осінній ранок

Ось-ось, й посивіє роса.

Попритихали очерети.

Яка краса! Яка краса!

Де ви, художники й поети?

Пора мастити полотно

І змалювати листопади,

Що багряніють за вікном

І серцю надають розради.

                                21.10.18р.

Чи є порода у людей?

Зреклися віри, нації, та роду.

Тепер шукаєте свою породу.

Дивлюся на таких ось мацапур,

Людина ти, чи безпородний кнур?

Десь вибухом розірвано дитину,

Чи мати схоронила свого сина,

Чи руку відрубали за тризуб…

І кров за кров, лунає, зуб за зуб!

На сході знову бій гримить запеклий.

Дорога душам найманців у пекло.

І ні думок не маю, ні ідей.

Про тих, які  не схожі на людей.

За незалежну долю і свободу!

Козацького, ми українці, роду!

                                            15.10.18р.

Патологічна ненажерність

Людина «попала у тему».

Мідні дзвенять зорепади.

Ницій душі до Едему

Діла немає, до влади

Тягнуться помисли хоті.

Руки тремтять од наживи.

Дух помирає у плоті.
Кліпають очі жадливі.

У цьому довічному спорі

Перемагає – паскудство.

І звірі сконають, і зорі…

Вимре від цього і людство.

І це за тридцять срібників Іуди?

Я, вас благаю, схаменіться люди!

                                               13.10.18р.

Підліткове (зі шкільних спостережень)

Вони щасливі. Точно знаю. Їх

Ще не торкнувся первородний гріх.

І яблука спокуси ще садами

Не поросли (ні Єві, ні Адаму).

Ти губ її торкнутися не смій!

Не пробуди, хай спить лукавий змій.

І на щоці неголеного пуху

Хай злі ніколи не торкнуться духи.

Гріховний час докреслює цей круг.

Підступний крила розпускає крук.

Найперше, та на жаль воно й останнє

Це платонічно-лагідне кохання.

                                                     10.10.18р.

Серпневий зорепад

Ночей серпневих перша прохолода.

Не химородьте долі наперед.

Ще осені не напилися води,

Й колише вітер сонний очерет.

Багаття вимальовує причуди.

Стожари і, Ведмедиця ковшем...

У тиху ніч дослухайтеся, люди!

Персей ридає золотим дощем.

                                            09.10.18р.

Любов до мови й України

Любов до мови й України

                      (Відповідь Сергію Присяжнюку)

То хто ми, нація чи ні?

Розмножуються «Ієгови».

І «свідки – язика*», не мови,

Країну нищать у вогні.

Здавалося: люби, твори,

Піклуйся про сім’ю, та Неньку,

Добро примножуй помаленьку…

А в нас все дриґом до гори.

Козаче братство – на війні.

Бали святкують русофіли

Які ущерть осатаніли.

Це видно не лише мені.

Попи московські заревли.

На паперті, як на базарі

Подай на «лапу» «божій тварі»,

А якщо ні – жидохохли!

У радіоетері – мла.

Лунає чи «Гоп-стоп*», чи «Мурка*»,

Чи «Папіросочка» – укурка*»,

А Леонтовича нема.

Та свято вірю у зорю.

Бо зійде сонце України,

Піднімемо її з руїни

І вклонимося – Кобзарю.

                                 07.10.18р.

* Язика(рос.) – йдеться про мову.

* «Гоп-стоп», «Мурка» «Папіросочка» сумнозвісні пісні російського блатняка.

* Укурок – людина, що вживає наркотичні засоби через куріння.

Різна правда

І

Невже алгоритми підвладні спокусі?

Вирує життя від утроби до смерті.

Людина, мов білка, у вічному русі

Малює майбутнє на долі мольберті.

Еліта в розкішні одягнена шати.

Не вірю у світле майбутнє відверто.

До вирію діти летять депутатів,

А наших синів нагородять – посмертно.

ІІ

Прамати дивує мене антиподом –

Мурахи манюні, але, які вперті.

Багато чудесного є у природі…

А люду? Аби де украсти, й пожерти.

                                                    04.10.18р.

Трамвай з дитинства

Червонощокий цей трамвай

Іще з часів царя Гороха

По листю човгає потроху

Здається, аж за небокрай.

Йому б у небо до пташок,

Та колії вросли у землю.

І я ніяк не відокремлю

Ілюзій від своїх думок.

                           01.10.18р.