Коли преЗедент нелох

Хотіли волі? Отакої!

Чи то не ваш коняка здох?

Для преЗедента люди – гої

Для навпаки вождьок – нелох!

Полиште зброю і окопи

Із вами не продам землі!

Хотіли, дурні, до Европи?

А гроші платять – москалі!

І це для багатьох не зрада.

Прийшов до влади малорос.

З таким росія завжди рада

Поцілуватися в засос.

31.10.19р.

Сніг мого суму

Перший сніг притулю до щоки.

Хай мені нагадає про маму.

Поміж нами провалля роки,

Що сповиті сумними думками.

Нехай спогад тепліє в душі

Ніжно-чистий, як мамина ласка.

Одягають сади кунтуші,

Оживає життя мого казка…

За деревами чути вертеп.

Поцілуй мене, мамо, на вдачу.

А мете, як сьогодні мете…

Ні, це сніг, я ні граму не плачу.

30.10.19р.

Оказія

Така собі у нас оказія –

В Європу йшли, прийшли в Євразію.

Ціди, корчмарю, по крайки́ вина,

Як не крути це не твоя війна…

Тобі одне, щоб капала кабза

І не важливо, що іде гроза…

Попереду похмілля буде жах.

Усі до всіх сьогодні на ножах.

І армія у нас була, і флот,

Тепера землі́ ставимо на лот.

Одне бажання маю я віднині –

Дай, Боже, хоч померти в Україні!

29.10.19р.

Вірш на вибір читача

І

Він відчував красу на дотик,

Любив рельєф її волосся,

Леліяв ніжно кожен подих,

Тепло, яке від губ лилося…

І дарував коханій квіти,

У ресторані кращі блюда…

Як за таких не порадіти?

Коли кохають сильно люди.

ІІ

Він відчував красу на дотик,

Любив рельєф її волосся,

Леліяв ніжно кожен подих,

Тепло, яке від губ лилося…

Але минав це стороною.

Кому сліпий у світі треба?

Хлопча скалічене війною.

А ще учора бачив небо.

27.10.19р.

Героїв обере нарід

Героїв обере нарід!

Ні президент, ні депутати

Не в змозі проголосувати,

Бо хто вони? – брехливий збрід.

Коли біда прийшла до хати –

Благословляла сина мати:

«Збирайсь, дитино, у похід.

Чуєш? На сході б’ють гармати,

Потрібно гнати супостата…»

Перехрестив його у слід.

Ніщо не в силі дух зламати,

Бо ми трипільці та сармати,

І козаків славетний рід!

27.10.19р.

Жовтокоса осінь

Синьоока осене, жовтокоса

Застуди до інею срібні роси.

Горобина полум’ям у саду

Стежки не зігріє що іду.

Тебе стріне радісно вертоград,

Салютує блисками зорепад.

Та смутку не сховавши на чолі

Хризантеми хиляться до землі.

Осінь у обіймах листопад трима.

Цю красу невдовзі замете зима.

26.10.19р.

Жага помсти

Що стало з тобою?

Із роту піна з матом.

Повело за юрбою

Сліпе бажання розплати.

Кров’ю налиті очі

В душі нічого святого.

Погляд – поторочі,

Супостата, чужого.

Раніше був ти другом,

Та став у помсті – другим.

25.10.19р.

Було своє

Була земля своя і хата,

І хліб із печі на столі

Свіча горіла у імлі.

До неї линули внучата,

Уже дорослі, ще малі.

Перемішалось у золі.

Того немає більше свята

Лишилися борги старі

Прийшли за ними лихварі,

Сказали: «Землю продавати…»

23.10.19р.

Питаннячко

Що, чуваки, зняли «баригу»?

Чи легше сім’ям жити  стало,

Як лізуть до корита «риги»

І тупорилі із «кварталу»?

А мріялось: Голобородько –

Конкретний мен, слуга народу!

А врешті маємо – Володьку,

Що принесе ярмо зі сходу.

Пусте наповниться порожнім,

Як тільки землі спродадуть.

Жри шаурму в кафе дорожнім.

Бо ти ніхто віднині тут!

22.10.19р.

Заміське споглядання

Це шелест опалого листя

Зцілив мою душу сьогодні,

Здається, дістав із безодні…

Ось небо всміхається чисте,

Біжать у блакиті високій,

Хмаринки радіючи вітру,

Озера готують палітру…

І осінь відточує спокій.

Калини червоне намисто…

Не хочу вертати у місто.

18.10.19р.

Бо про...

Мо, написати оду про любов?

Бо про єврейців божевільне діло.

Останнім часом наламали дров,

А, дехто, навіть цапа подоїли.

Тому: лямур, коханнячко, жага…

Усупереч подумувати всує!

Як сепар свої ноги протяга,

Любов слуги народу нагодує.

Печуться нині пиріжки «за мир»

І почуття великі для Росії.

У кожного, звичайно, свій кумир.

Та є такі кому й пуйло месія.

18.10.19р.

Про мудрість

Мудрість іде не зі сходу,

М’яко ступаючи в душу

Світоч, що йде від народу

Визнати мудрістю мушу.

Хто не вбиває дитину,

Старість вітає привітно,

Бачить у жінці – людину,

Що біля донечки квітне.

І не жбурне у собаку

Каменя тіло холодне.

Мудрість – довічна ознака,

Що нас береже від безодні.

18.10.19р.

Зимовий етюд

Великий Віз –

                     сніги привіз,

Хурделиця нуртує.

Дивлюся сни,

                    Аж до весни

Прокинутися – всує.

Димить димар,

                  Ляка примар,

Дим розпускає крила…

А білий пух

                  Вкриває луг –

Зима все оповила.

16.10.19р.

Формула щастя

Час виточить і витончить. Працюй

Слабкому підставляючи плече.

Коли ропа стікає по лицю –

Пульсує вічність, жилами тече

Не кров, а щось величне і святе

Душі відчутна ця блаженна мить,

Бо у труді людина проросте

І небо хай її благословить.

15.10.19р.

Помер король. Ура! Король помер!

Який король такий і почет.

Свиняча морда у золі.

Чого ховаєш свої очі?

Привів до влади москалів

І у кущі!  Теля дурненьке,

Хіба пізнати можеш ти?

Що Україну, рідну неньку,

Такі штовхають до біди.

А куце вирине прозріння,

Мов пам'ять у старого пса.

Для вас є ті, хто «брав» Берліна

І по два двадцять ковбаса.

14.10.19р.

Смерть поряд

Потоки кров’яні спини,

Вбивають нас «брати», Говерло!

До бою кращі йдуть сини

Співаючи: «Іще не вмерла…»

Вогнем розпечено Донбас,

Лугань кровиці напилася…

Учора побратимчик згас.

Не врятувала і кіраса.

13.10.19р.

Найсвятіша земля

Свята земля, люблю твою ясу.

Бо ненечки тебе дарують дітям.

Певно тому несу крізь лихоліття

І мови, і вишиванки красу.

Життя складне і швидкоплинний час.

Спішать лелеки у гніздо на хаті,

Пора й мені дитинку сколихати,

Бо кажуть: «За добро і Бог воздасть.»

Накриті завжди для гостей столи.

Що треба ще про Україну знати?

Мабуть, оце, чого навчила мати:

«Ми землю у дітей у борг взяли.»

12.10.19р.

Вітер "змін"

На «Банковій» флюгер показує вітер – північний.

Та мови на хліб не намажеш тихесенько, ша!

«Проспали»* свободу і віру в майбутнє цинічно.

Чи, мо, у мене одного ридає душа?

Ох, і смачна ця нова костомаха від влади!

Долар на очі наліз, «євробляхери» сплять,

Гнила ковбаса пережитків совдепії вабить.

Та Честі ніколи не знатиме правлячий тать.

Гей! Хлібороби, Ви де? У чуже не засієш!

Знову колгоспи нав’яже триклята Москва.

Та може і зійде омріяний з неба месія…

А на сьогодні на правду надії катма.

03.10.19р.

*Проспали – читати з літерою – «Р».

Не так страшні...

На дверях і вікнах – фурини*

У шафі тонке кімоно…

А що в тебе є з України?

Бо мови не маєш давно!

Попсою кацапською мариш

У відповідь кидаєш: «НЄТ!»

Російський убивця – товариш.

Вкраїна лише силует.

Манатки рахуєш і гроші.

Як образ хохла остогид!

Московські, ненависні воші

Менш грізні українських гнид!

02.10.19р.

*Фурин – японський дзвіночок.

Жовтнева гроза

Гроза гуляє містом,

Благає на ніч елю

І плаче ненавмисно

В кленовому куделі.

Хитається самотня

Поміж беріз і сосен.

Це був початок жовтня,

Попереду ще осінь.

01.10.19р.