Допоки є Герої

Позиція влади – зректись України,

Зломити огидний народний хребет.

Ну, що? Попоїли: стабільності, зміни…

Потрапив хохол до московських тенет.

Йому не шкода побратимів убитих –

Самі винуваті. За волю пішли.

Могли б одірвати частину корита

І сито накрити дубові столи.

Так ні, подавайте бандерівцю – волю,

За неньку іде у смертельний двобій

І битися буде за неї доколи

Є: «Сумрак», Кульчицький, Сліпак, «Звіробій»*…

29.11.19р.

*Живі та загиблі Герої україно-російської війни.

Так починається день

Від чаю ранок терпкий

Сон у провалля кане.

Чашка благає: «Допий,

Буде тобі нірвана.» –

Напій спиваю до дна,

Мудрість вбираю книги…

Посвіт упав до вікна,

Сипле додолу снігом.

Начисто білить усе.

У світанковій тиші

Хтось до землі принесе

Риму поету і вірші.

27.11.19р.

Вона

Вона любить зорі ясні,

Дерева од інею срібні,

Сніги до перини подібні,

Короткі, насуплені дні.

Милується нині зима

На те, як веселі синички

Під вікна летять з годівнички,

Бо стужа до серця пройма.

Я бачив її уві сні.

Гадає на дзеркалі криги –

Чи скоро настане відлига,

Чи стежка відкрита весні?...

26.11.19р.

Міжсезонне

Сіріє день одразу по обіді,

Сиріє сонце та не хоче гріти,

Оголені хитає вітер віти

Та розкидає оберемки мідні.

Укрий, тумане, стомлені дерева

Допоки сніг блукає поза містом

Хай горобина полум’я намистом

Освітлює густе грудневе мрево.

Незатишно стає у цьому світі.

Така пора сьогодні – міжсезоння.

Душа шукає затишку, осоння

І зірку, що підніметься в зеніті.

24.11.19р.

Свіча пам'яті

Переродися, духу не убити,

а наше тіло належить землі.

Прокинься, люде, страхом оповитий –

свіча волає у моїм вікні,

та плаче. То материнські сльози,

які ж вони у розпачі гіркі.

Лежать малі роздягнуті на возі,

А небо сипле сотнями зірки́…

Сучаснику! Не допусти бездушшя!

Перехрестись завидівши свічу.

Біля вогню безвинно вбиті душі

Мовчать скорботно. З ними я мовчу.

03.11.19р.

Стіна безтурботності

Усміхнене маля біжить до мами.

Ще світ йому незнаний і чужий

Щебече щось, махаючи руками,

За матінку ховається мерщій…

Надійніше не знайдете нікого,

Бо матір смачно пахне молоком.

Пізнає потім і життя хиткого,

І проліски й веселки за вікном.

Попереду і сонечко, і грози,

І серця радість, і душевним щем.

Та на життєвій, надскладній дорозі

За кого заховатися іще?

20.11.19р.

Я – Українець!

Привіт, зросійщена країно!

Спирайся на моє плече.

Перед врагом не гни коліна,

Як кров козацька потече.

Не вір ніколи бусурману,

Бо завше результат один:

Введе чортяка ув оману

І згине твій найкращий син,

Який ніколи не відступить

І не зречеться від Батьків.

Та шаблю візьме він у руки,

Щоб врятувати від катів…

Аж тіпає, коли чужинець

Волає: «Я же украінец…»

19.11.19р.

Переосмислення цінностей

Світанок заплівся в життя.

Дай, Боже, аби не останній.

Дівчатка сидять в «Інстаграмі»,

Я днів пожинаю жита.

Уже до обіду не спиться,

Бо серце частіше болить,

Але розумію це мить,

Коли у долонці синиця

Важніш журавля, що летить.

18.11.19р.

Віртуальність

Засуну писка у фейсбук,

Живі ще, любі друзі!

Ох, «павутину» сплів «павук»

Охочим до ілюзій.

Відкрийсь, комп’ютере, сезам!

У віртуальність хочу

Де сторінки прекрасних дам

І, до жінок охочих…

Зі Збаража кричать: «Привіт!» –

Львів’янин салютує…

У віртуальний вгрузли світ,

А вирватися всує.

17.11.19р.

Вільна

Завариш зранку каву,

Візьмеш до рук цигарку

Новини не цікаві,

Пора вдягати парку.

Холодним листопадом

Не думаєш про літо,

Чекаєш снігопаду

Такого, щоб із вітром

Збентежене учора

Думками не спокійна:

«Засни, уяво, хвора!», –

Ти від сьогодні – вільна.

17.11.19р.

Саме тому

«…В ім’я отця, і сина, і…» –

Слова злетіли в небо та затихли.

Козаче, ти загинув на війні.

Тримаю кулею пробитий триптих.

Тебе, можливо, Бог би і вберіг,

Не був ніколи, начебто, пихатим.

Та москалі прилізли на поріг,

А ці паскуди йдуть лише вбивати.

Не православ’я – мокшинська орда.

Не знають Честі та бояться сили.

Тому життя ти, брате, і віддав

Щоби безвинні не лягли в могили.

15.11.19р.

Ми їх здєлали!

Вітаю вас, панове, ми програли!

Чи гарно пожилося при зелі?

Узавтра скуплять спадщину за сало.

Який ти українець без землі?

Впусту ревли розгнівані майдани

І побратимів жер кривавий схід:

«Вертай у стійло, напинай кайдани…» –

Так вирішив невитравлений ж*д.

Здавалося лишається півкроку

До волі через стомлені поля.

Але хохол не може без оброку.

Цілуйте землю поки ще своя!

14.11.19р.

Мова

Тільки й розмови:

«На хліба не намажеш мови…»

Але, напевно, знати має кожний –

Народ завжди із мовою – тотожний!

Коли Держава нидіє у скруті

Першими слова зречуться манкурти!

Та, чи мені багато треба нині?

Я чути хочу: «Слава Україні!»

09.11.19р.

Здалося

Стріпонувся. Матінка іде.

Ой, здалося. Дуже-дуже схожа.

На хустинці розквітає рожа

І пливе крізь листячко руде.

До землі окутана плащем,

Був колись такий в моєї мами,

Стомленими дріботить ногами…

Крає серце невгамовний щем.

А тепер чи стрінемось ми де?

Нам шляхи небесні невідомі.

Тільки серце б’ється у судомі,

Як здається – матінка іде.

08.11.19р.

Дощова пісня

У тьму згущається блакить,

Затихли вулиці довкола.

Довгоочікувана мить –

Дощу лунає баркарола…

І серцю тісно, хай летить,

Своє виспівуючи соло.

05.11.19р.

Добробати

Так буває, брате, не ридай,

Бо не вічні, визнати це мусиш.

Найманцям тут обіцяють – рай,

Ну, а ми із Богом їхню зустріч.

І «Донбас» воює, і «Айдар»,

Назва тут по суті не важлива.

Загасає сонце межи хмар –

Зі свинцю посилюється злива…

Подивися, окрім нас – ніхто!

Стрекотять усюди автомати…

Та назад не можна там – Дніпро.

А за ним тебе чекає мати.

Ми на даній Господом землі.

Наше діло і святе, і праве!

Хай пощезнуть кляті москалі,

Українська хай живе Держава!

04.11.19р.

Скаменілий дощ

Січе обличчя скаменілий дощ.

Птахи сховались поміж віт у хащі.

Чи кинув нас Господь на призволяще?

…Несуть колеса до центральних площ.

Дивися транспорт їде до села –

То – «Злий Віщун»* себе питає, хто Я?

Приймай, земля, двохсотого Героя.

Вросла у душі людям омела

І допиває дух, і плоть до дна.

Налиті кров’ю очі у тирана.

Розірвемо ненависні кайдани,

Бо Україна нам дана одна!

І засіяє сонце. І мене

Ніщо уже не зможе засмутити,

Бо козаками підростають діти…

Хай їх «любов» московська омине.

03.11.19р.

*Злий віщун – транспорт, що

перевозить загиблих воїнів.

Вечірня зустріч

Тихий вечір алеями парку

Заблукав межи співу цикад.

Запаливши останню цигарку,

Я серпневий чекав зорепад…

Чи то пахли спокусливо ружі,

Чи уява від ночі хитка?

Бо привиділись о́брази пружні,

В тій, що сміло ішла від містка.

Віршарі на землі не безгрішні.

З королевою ми – королі!

І грудей дві омріяні вишні

Засіяли мені у імлі.

03.11.19р.

Осіння омана

Мріє за полем береза.

Озимі ще сплять у землі.

Осені вічна імпреза –

Пожовкле на сивому тлі.

Сочаться ночі туманом

І віє теплом від ріки…

Це все жовтнева омана,

Бо вже відлетіли граки.

02.11.19р.

Тиха ніч

Тиха ніч запалила вогні,

Прилюлюкала води Дніпрові.

І так затишно стало мені

Край ріки у розкішній діброві.

Зрідка вітром гойдне очерет,

Заспівають листочки про літо…

Легковію, небесний поет

Моє серце тобою зігріте.

Не турбує ніщо на землі.

Всі печалі поснули до ранку.

Тільки місяць сіяє в імлі

Та чекає зі мною світанку.

01.11.19р.