Реальність

Реальність, брате, полягає в тому,

Що правда то у кожного своя,

Одна у прокурора, і суддя,

З того ж корита сьорба по крутому.

А ми з тобою не виходим з хати,

Бо що заробиш те піде на хліб.

Копійку в церкву, щоби Бог беріг…

Й на цигарки для нашого солдата.

А ті паскуди крадуть все підряд,

Та що поробиш правда в них своя,

Тримати козака за – холуя,

Допоки їх хороми не горять!

                                          27.02.17р.

Татусеве сонечко.

Тепер я знаю, є у мене сонце,

Воно не те, що думають усі.

Воно щодня щебече під віконцем,  

Та може щебетати і в ночі.

Воно до тата горнеться щоранку,

Обійме, й защебече: «тя-тя-тя…!»

Обмаже кашею мене під час сніданку,

І що, ну й що? Вона ж мале дитя!

Тепер я знаю яке ніжне сонце,

Іще я знаю, в чому сенс буття,

Коли до тебе пригорне долоньці,

Твоє кохане й миле немовля!

                                          09.01.17р.

Про Хортинг.

І то вже буде вірна втома спраги,

Коли ти воїн на своїй землі.

Нікому в тебе не віднять відваги,

Ні честі й слави дідових дідів.

Все відбулося друже, все з тобою,

Всі таємниці давніх тих віків,

Коли в степах вели до бою

Твої прадіди вірних козаків.

Земля твоя і віра є з тобою,

У хортинг-вченні воїнів-мужів,

Ти маєш стати справжньою грозою,

Для Неньки-Батьківщини ворогів!

                                             31.07.16р.

Синдром ленінізма-дебілізма

Котилися наперекір суспільства,

Але ніхто не знав тому ціну.

Сприймали за геройство – звірства,

Й за мир у мирі йшли ми на війну. 

Ще й досі від «совкового» маразму

Не  розумію, я живу чи вмер?

Невиліковне покоління – сказу,

Країни яку звали: СеРеСеР 

Дивлюся в очі людям посивілим,

Аби у вас були мізки, аби…

Наскільки, люди,  ви осатаніли,

Радянсько-осовковані – раби!

                                      25.02.17р.

Випускникам.

Випускникам

Останній день, останні кроки в школі...

Далі життя доросле та складне.

Іще на мить візьміть в свої долоні

Дитяче щастя, ніжне та святе.

Ідіть по світу гордою ходою,

Ідіть крізь бурі, сонце, чи сніги,

Де б не були, несіть завжди з собою,

Те, що дали в життя шкільні роки.

                                                27.05.16р.

Фізкультурникам.

Фізкультурникам

Ти маєш бути вчителем від Бога!

Не вір нікому, що то є пусте!

Від фізрука залежить, чи дорога

здоров’ям ляже через все життє!

В твоїх руках розпуститься по суті,

що на землі найщиріше, й святе,

дитячі ніжні, неповторні душі!
Ніщо не буде кращеє за те!

Не вір нікому, що «граніт» науки

тебе чомусь у школі обійшов.

Колего мій! За всі труди і муки,

до тебе, з душ дитячих Бог зійшов!

Тому ти й будеш, вчителем від Бога!

В словах моїх навряд чи є пусте!

Від тебе друже йде ота дорога,

що ляже міцно, через все життє!

                              20-24.02.2016р

Пізнє прозріння

Пізнє прозріння

Я був у матері, вклонився низько рідній, 

За все, що у житті мені дала.

Але на жаль я зрозумів запізно

Її прості, й зворушливі слова. 

Приходить час, й лелеки відлітають, 

Вони летять, й летять кудись собі... 

З роками люди мудрість посягають,  

Щоб з мамою побути в самоті. 

З роками все приходить і відходить.

Росте малеча, й днів стікає мед... 

І мудрість також в сивині приходить... 

Ходжу до церкви, й обійняти хрест.

                                                    24.02.17р.

Боїшся кара Божа ляже?

* * *

Боїшся кара Божа ляже?

На плечі за твої гріхи.

Навпроти, ти прийдеш, він скаже:

- А що зробив в житті цім Ти?

І от тоді побійся Бога,

Коли не буде що сказати.

Бо у тебе була дорога,

А  що ти зміг на ній пізнати?

Коваль.

Коваль

Вирішив: сьогодні днем,

Буду справжнім ковалем!

В дідусів сарай зайшов

Й молотка собі знайшов.

А каструля оця ладна,

Буде в мене за ковадло.

І як гримну у каструлю -

З двору повтікали кури!

Я іще! І в тую мить

Бабця до мене біжить!

Що сказати?, о і було

Мені за оту каструлю!

                                       26.03.16р.

Ну ось і все, остання ніч пройшла!

* * *

                     (вірш написаний в ніч,

                     коли росія ввела проти України санкції,

                     а наша країна вступила у

                     зону вільної торгівлі з Євросоюзом)

Ну ось і все, остання ніч пройшла!

Коли народ відкриє очі зранку...

Так хочеться скінчилась щоб війна,

Й сестру страшну забути - росіянку.

Й ті санкції, що ніби уві сні 

Тебе джутом, мов психіатри в'яжуть,

Й слова москви, холодні та пісні

І душі їх, що хворії від сказу!

Нарешті-решт до нас прийшов той день,

Коли ми всі не під сосною п'яні,

Коли співаємо своїх дзвінких пісень,

Але не тих, що хочуть росіяни!

                                       01.01.16р.
(фото взято із інтернету)

Руки спасіння.

Руки спасіння

Сплелися руки ніби верболіз,

Забилось серце в відчутті розлуки.

І сніг їх не лякав, й не було сліз,

Лиш відчай був розлучення, та муки…

А потім потяг вирушив на схід.

Де в жорнах бою вщент стирались долі.

А серце гріло спогадів політ

І ті, в останнє, сплетені долоні…

Життя складне, ніхто не знає де,

У нім знайдеш ти радощі й печалі,

Але нехай через життя іде,

Схреще̍ння рук, які Вас врятували.

                                             22.02.17р.

А я спішив туди...

* * *

А я спішив туди, де цвіт каштану,

Де вітер рве тумани над Дніпром...

Де перша зустріч солодом омани

Мене п'янила молодим вином.

І я летів розправив гордо крила.

Дивився мов у мрію в небокрай.

І звідки у людей береться сила,

Що піднімає в небо, зазвичай.

Та сила, що дає таке натхнення,

Творити, жити, радістю цвісти,

Ото і є небес благословення,

Щоб людям Божу крихту донести.

                                            26.07.16р.

Молитва коханню.

* * *

Вже сон пролився через край.

Ніч догорає попелищем,

На попелищі зорі блищить,

І в серці запеклась печаль.

Печаль в душі моїй болить,

Як рана різана на тілі,

Чом ми друг друга полюбили?

Не вже нас часом розлучить?

Та ранок спалить все вогнем,

На попелищі злої ночі,

Тебе мені мій сон наврочив,

Привівши мене до тебе.

І вже пролився через край,

Та я молю до Бога, досить,

Віддай мені прошу ті коси,

Прошу, мене не розлучай!

Хай лине час, та не для нас,

Дай нам побути поміж часом!

Дай нам іще побути разом!

Молю тебе іконостас!

Палю свічки перед тобою,

Коли на світі тільки двоє,

Не розлучай ніколи нас!

                                          05.05.05р.

Коли весна розпуститься довкола.

* * *

Коли весна розпуститься довкола,

Між вишень заспівають солов’ї

І над Дніпром прекрасная Аврора

Весні розкине промені свої.

Тоді я мовчки стану над водою,

До Бога в небо руки простягну,

Душа не намилується весною,
Тому я так лише її люблю

"Мирній ході" московських попів.

                         московському патріархату 

                         та його "мирній хресній" ході

Якби ви йшли за мир до нас молитися,

Тоді б і люди поруч з вами йшли.

Та крові ви не можете напитися,

Крові синів, тих, що від нас пішли.

Куди ти лізеш зі своєю стрічкою,

Навіщо, кате, цар в твоїх руках?

Попи паскудні з чорною молитвою...

Запроданський московський патріарх!

Що терся біля "беркуту" з іконами

Його "благословляючи" на сказ!

І перша кров лилася за "канонами",

Попів московських, та лилася з нас.

А ти, паскуда, раз вкусивши крові

Навряд чи зможеш зупинитись вже!

Нема в тобі то чистої любові,

Що Бог Всевишній всім з небес несе!

                                                 23.07.16р.

Осінні тіні мрії пригасили.

* * *

Осінні тіні мрії пригасили,

Політ не вийшов, піду по землі…

Натомлені опущу крила,

Що вірно виручали у біді.

Та завжди були тілу на підхваті,

Хоч день, хоч ніч, готові із біди,

Із будь-якої ями виручати,

Чомусь сьогодні шепотіли: НІ.

Натомлені, нічого не подієш,

Таке бува, не час мені туди,

Де ангелом літати в небі мрієш

Але землею йдеш поміж людьми.

                                         22.12.16р.

Майдан пам'яті.

Майдан пам'яті

Як тяжко нині йти "Майданом", 
До "Арсенальної", наверх... 
Ще не загоїлися рани
І пам'ять кровоточить ще. 
Іще в очах палають шини, 
Та сушать болісну сльозу, 
За Вас: - Герої України, 
Які навік тепер в строю! 
20.02.17р.

Комісар (хокку)

Комісар (хокку)
Гей - комісаре!
Я сказав: 
               - Комісар!
А відлуння:
               - Гей, гей, гей!
                 19.12.17р.

За кров дітей.

За кров дітей

За кров дітей молю я  Бога,

Щоб змилостився над людьми!

Чия душа така убога,

І совість спить в грязі й пітьмі.

Безлюдяність лежить в погонах,

І іншій, страшній, площині,

В законності їх беззаконня…

У беззаконня корні злі…

Ті хто на вірність присягали,

І мали віддано служить.

Дітей кийками забивали

У вірність віру вбили в мить!

За кров дітей молю я в Бога,

Щоб змилостився над людьми!

Чия душа така убога,

І совість спить в грязі й пітьмі.

03 грудня 2013р

Відповідь протоієрею Чапліну.

* * *
                           (у відповідь на заяву протоієрея

                            московського патріархату Чапліна,

                            щодо: - вбивати людей то є корисно!)

На ваших руках ще мало крові?

Чи вас погано вчить історія???

Це той момент, де аксіома,

Куди страшніша за теорію!

Це саме те коли Іуда,

Чи мо нечистий в рясі біситься,
Не вже Ви вірите ще люди,

Що від Москви Бог не відхреститься?

Страшні слова сьогодні сказані.
А де ж тоді християнські істини?

Не віра то, а нечесть ряжана

Що у народі звуть – релігія!

І слово мовив – вбити ближнього!

Прикривши єресь за завітом.
Московський піп, не зли Всевишнього!

Тобі ж стоять перед отвітом!

                                     17.08.16р.    

(малюнок взято із інтернету)

Гефест і пані.

Гефест і пані

                  (політична сатира)

І

Коли Гефест, це той, що син Олімпу,

Спочити біля кузні раз присів,

До нього підійшла натомість жінка,

По вигляду з якихсь чужих країв.

На лабутенах, бублик німбом світить,

На плечі натягла «Луї Віттон»,

(місцеві в таку розкіш не одіти)

Спитала не ховаючи свій тон:

Чому розсівся ледарю й невдаха?

У моїй кузні місця таким – геть!

Ти тут сидиш тепер на правах птаха,

І очі сяють немов вірна смерть.

Гефест підскочив з наглості такої!

Чи мо на місці її спепелить?

Але ж не гоже Греції герою

З жінками спори про таке водить.

(Гефест):

– Ти хто така? Яке ти маєш право

На мою кузню ? Що за новина???

А «баба» посміхається лукаво,

Немов вселився в неї сатана.

(Вона):

– Мовчи! Кажу тобі, все по закону!

Брехати брехні я тобі не буду!

І сує йому ніби аксіому –

Це виписка з Печерського райсуду!

Ось витяг із єдиного реєстру,

Довіреність нотаріуса й ще,

Гефест не бачив оттакого жесту,

Що відрубає руку по плече!

(Гефест):

 – Стривай, стривай, якого кажеш суду?

Це взагалі то є – святий Олімп!

У кузні працювати й далі буду!

Хай Зевс нашле, на тебе жінко, грім!

(Вона):

– Що ти верзеш неграмотний холопе?

Ось довідка, що ти давно банкрут!

За Зевсом, не ховайся більше хлопче!

А Зевс блатний чи що, я не пайму? (русизм потрібен!)

(Гефеест)

 – Який банкрут? Я золота віз маю,

Для Гери тепер трон її кую!

(алмази із кишені він виймає)

А вона зирить й каже:, ну-і-ну!

(Вона):

– Дебіл чи що? кажу тобі, моє це!

Ось довідка, дивись, Печерський суд!

Ось витяг із єдиного реєстру!

А це папір, про те, що ти банкрут!...

ІІ

Я не берусь судити дані речі,

Тим більше, що ухвалу виніс суд!

Доречні, ці слова, чи недоречні?

Я лиш вказав, на ницість та на бруд!

І не важливо, Бог ти, чи людина,

Якщо в суді за гроші скажуть так,

Ти будь хоч Бог, хоч чорт, а хоч людина,

Все рівно залишаєшся – дурак!

                                         24.12.16р.

(малюнки взято з інтернету)

Матері.

Матері

Ти знаєш, що не відболить.
Ти знаєш, що не відстраждає,
У мене серце не на мить,
Бо поруч тебе вже не має.

Більш не несусь за п'ять земель,
І не спішу зламавши шию,
У рідну батьківську купель,
Хоча ще іноді так мрію.

Тебе обняти хоч на мить,
Я більш за все тепер волію,
Але воно не відболить!
І лише пам'ять душу гріє.
                          11-12.11.16р.
(малюнок взято з інтернету)

Господарка.

Господарка

В мене мама – наймиліша.

Але з татом цікавіше!

Бо за руцю мене водить,

Й можу я робити шкоди.

Поки тато щось дивився,

Котик мій у ванній мився,

Він чистесенький тепер.

Ну і… килим, і торшер…

І підлога вся блищить

Ну волога, що робить?

Встигла ще на кухні трішки…

Замісила мамі тісто,

Мити навіть посуд стала,

За цим мама і застала!

Вона мене не сварила,

Я ж для неї все робила!

                                    24.12.16р.

(фото з інтернету)

Бабусина хатина

В бабусі завжди пахло молоком.

Це спогади мого дитинства чисті.

І сни від них, яскраві, променисті –

Хатина, що пропахла молоком.

Моє село без краю та без меж

Ріка і ліс – то ніби огорнули…

У пам’яті зігрілося минуле

Я до тепла того горнуся теж.

А часу літ, невидиме крило,

Змінило різко кольори пастелі,

Життя повиїдало акварелі…

Розтанули, тумани і село.

Де найтепліші спогади дитинства:

Ріка і ліс, бабуся, материнство…

І хата, що пропахла молоком.

                                         16.02.17р.

Депутатському корпусу України.

Брехати – то найвища зрада.

Та й красти, гріх, сказав Господь.

Звідки мільйони в депутата,

Чому обкрадений народ?

А він себе колоте в груди

То все по чесному - моє!

Які ви все-таки паскуди.

Коли нажретеся уже???

                                  30.10.16р.

Моя відповідь пану президенту щодо блокади ордло

* * *

А може досі грати вже в АТО?

Скажи Петро!

Твої сини ходили по війні?

Чи  так як всі!

Чинуш державних виродки-отроки

Коли ж ті строки,

Які ти обіцяв нам ще тоді –

Кінець війні?

Але її ми клятую не кінчім,

Бо президент не Батько нам, а вітчим!

Ти нам лише одне скажи Петро,

Війна у нас на сході чи АТО?!

                                        16.02.17р.

Кохати душею.

* * *

Життя коротке, немов вишні квіт.

Що прошумить й відсохне над землею.

А нам одне дано на сотні літ,

Кохати один одного душею.

Бо що життя порівняно із тим,

Коли два серця у любові б’ються.

Тому це почуття і є – святим.

До нього душі виноградом в’ються.

Щоби напитися з отого джерела,

Що на землі назвали ми любов’ю,

Моя душа, до твої вперто йшла,

А нині йде вона завжди з тобою.

                                        27.12.16р.

Поезія.

* * *

Поезія – це відчуття душі,

це «блюз», це «джаз»,

це навіть «хеві метал»!

Але одне, зрадливі «попсарі»,

навряд чи можуть зватися - поетом!

                                             25.03.16р.

Стрітення Господнє.

Стрітення Господнє

Закапало. Зі стріхи потекло,

Й півні з калюж води в обід напились.

Вогнем у небі сонце засвітилось,

Серед зими прийшло до нас тепло.

Закапало, під вікнами тече,

Дзвенить вода усюди, та хлюпоче,

Радіє пташка і купатись хоче,

Коли таке у лютім буде ще?

Закапало і добре як сьогодні,

То люд стрічає Стрітення Господнє!

                                              18.01.17р.

Стрітенська ніч.

* * *

Вінчались завірюха із дощем,

У стрітенської ночі непогоду,

Чому так вила, плакала природа
Народжуючи цей лютневий  щем?

А вітер розійшовся не на жарт,

Задув у димарів холодні труби,

Немов заграв, для двох, що йшли до шлюбу.

Розхристана картина – боді-арт.

На тілі ще не спаленої ночі

Метіль дощу свої пісні шепоче...

Але весна сприймає їх за жарт.

                                         14.02.17р.

Освідчення.

Освідчення

Я не знаю, навіть як

Мамі подавати знак.

Як сказати їй на милість,

Те, що дуже я влюбилась.

Я у почуттів в полоні,

Житиму немов в загоні.

Як я маю їй сказати,

Що люблю я сильно тата?!

                                           03.27.16р.

Дружині.

Дружині

Дружина, багато чи мало?

Це сонце, що сяє тобі все життя.

І часом коли ти ще спиш, вона встала,

Й готова зігріти тебе, та дитя.

Дружина, це щось найніжніше,

Це посмішка літа, це згусток тепла.

Що може у світі бути миліше

Коханої жінки? - Нічого нема!

Дружина, це долі дарунок,

Це те, що дорожче у світі за все!

Кохаю тебе, та шлю свій цілунок!

Тому, що на віки ти сонце моє!

                                             18.12.16р.

Старий пеньок. (посміхніться до "Дня закоханих")

Старий пеньок

Ой де ж той час, де та година,

Коли стрічав я «Валентина»?

Любов, кохання, де ти, де?

Лише відлуння загуде.

Раніше ж як, все до снаги,

Мороз, і вітер, і сніги…

Бредеш, а снігу по коліна,

А ти повзеш, бо – «Валентина»!

А зараз зовсім вже не те,

Ніхто тебе ніде не жде,

Ото ж бо сядеш на осліна,

Й сидиш немов старе поліно.

Ой де ж той час, де ж та година?

Коли стрічав я «Валентина»!...

                                      13.02.17р.

Поклич скоріш мене у осінь.

* * *

Поклич скоріш мене у осінь,

Позви мене туди, де сніг,

Де жовте листя осінь носить,

Мов вітру розпач по землі.

Поклич туди, де літо сниться,

Де місто залите дощем,

Коли мені уже не спиться,

Тоді зови, зови, мене.

Зови, коли твої печалі

Ось-ось надломлять вже тебе,

Коли летіть за сині далі,

Ти лише позови мене.

                                       09.02.05р.