Вечоріє біля хати

Вечоріє біля хати

Вечоріє біля хати,

І сумує моя мати,

Над землею холодом несе,

Вишня вже не молодіє,

І вчорашнє не радіє,

Місяць в небі над Дніпром пливе,

Тільки він не радує мене.

Вже стоять дерева голі,

Скошені жита у полі,

Та лунає пісня, й не про те.

І летять хмарини сірі,

І душа сумує в тілі,

Осінь сивим інеєм цвіте.

Та вона не радує мене.

Скоро снігом запорошить,

І зима все заворожить,

І стежки засипле до тебе,

Вечоріє коло хати,

Де сумує моя мати,

І частіше холодом несе.

Тільки він не радує мене.

                                       27.06.05р.