У шістнадцять

(пам’яті Чубенка Степана

(Народний Герой України

закатований і вбитий донецькими

бойовиками батальйону «Керч»

за жовто-блакитну стрічку на сумці))

Думки юначі сповнені надій.

В очах максималізм непереможний

І це не дивно. Певно знає кожний,

Яке життя у підлітка без мрій?

В шістнадцять світ пізнав од А до Я.

І на душі то сонячно, то хмарно

І навіть сперечатись якось марно,

Бо це, мов перша пісня солов’я.

Не поведеш цариною* дітей.

Своїх батьків не зрадуєш онуком.

За Україну ти пішов на муки

Сучасності новітній Прометей.

Чи з глузду з’їхав божевільний світ?

Ні чорта не бояться, ані Бога.

Твоя остання у житті дорога

В юначих мрій нездійснений політ.

                                                     29.06.19р.

Цариною – за селом, полями.

По колу

А далі буде тьма на триста літ.

І згарище книжок про самостійність.

У гніті проросте духовна бідність,

А з неї неминучий рабства плід.

Допоки тінь всесвітнього потоку

Без правди світла не здійснить і кроку

Добро не прийде в божевільний світ.

І піде все по замкнутому колу.

Любов зігріє землю охололу,

І скресне з душ осточортілий лід…

                                                    26.06.19р.

Петрович

(Пам’яті сусіда

Зоренко Володимира Петровича)

Стрункі берези та дуби розлогі

До неба піднялися край дороги.

Їх щиро радує і літо, і зима…

(Хоча Петровича вже сьомий рік нема).

У виснажену землю голу, лису

По пагінцю приносив їх із лісу…

Поїв водою зі своїх долонь,

Відверто гомонів під час безсонь…

Леліяв кожну гілку мов дитину,

Оберігавши у лиху годину.

А нині птахи у гілля сплетінні

Та люди, йдуть до затишку і тіні.

                                                   24.06.19р.

Ніхто крім нас

(пам’яті Власенко Юрія (загинув

Прикриваючи побратимів-десантників

Під час нападу сепаратистів на бойову колону.))

І

Тусовки модні, дискотеки…

Не спить ночами Миколаїв

Таксі «Шансон» і фонотека

Блатна на весь бульвар лунає.

Одні «одягнені» у справи,

Машини, вишукані шати…

Своїм життям живе Держава.

А хтось на схід йде. Воювати.

Стоять окрай дороги «леді»

Інтим не дорого сьогодні,

Спить «бомж» із пляшкою на пледі…

Не звідані шляхи Господні.

(Межи геєною і раєм

Самі дорогу обираєм).

ІІ

Паралельні світи, як ніколи сьогодні близькі.

Докричатися люду стає з кожним днем все складніше.

А на сході під «градами» дороги від крові слизькі…

І байдужість найшла у душі багатьох свою нішу.

Та лишилися ті, хто підставив себе під удар

І змогли у степу московитів орду зупинити.

Перейшли через біль і розбитої техніки згар

Та на жаль багатьох із життям обірвалися ниті.

ІІІ

Спи спокійно, Герою,

Зависока ціна,

Бо не вийшов із бою,

Підкосила війна.

Та присяги не зрадив,

Побратимів прикрив.

І не слави заради

На землі козак жив…

Життя не купиш про запас.

Та є девіз: «Ніхто крім нас!»

                                           22.06.19р.

Мрія польоту

(пам’яті Момота Володимира

(екіпаж відвів підбитий

російськими окупантами

літак АН – 30 від падіння

на місто Слов’янськ))

У мрій польоту виростають крила.

Коли побачиш неземну красу

То розумієш неймовірна сила

Тебе поверне у небес ясу.

І вже ніщо не зможе зупинити.

Упевнено крокуєш до мети

У небі зорі, як у полі квіти

Не зупиняйся, соколе, лети.

А доля щоб ніколи не зломила

Коханій завжди обіцяй одне:

«Я повернуся, не хвилюйся, мила,

Біда хай стороною омине.»

Та куций постріл обірвав надію.

Вогонь дібрався двигуна аорт

Остання екіпажу була мрія:

«Нам за Слов’янськ би дотягнути борт…»

                                                            20.06.19р.

Український бренд

Сьогодні мав промову президент.

Мелькнуло дуже просто, без огуди,

Що наша жінка від сьогодні – бренд!

Задумався чи взагалі ми люди?

Учора хвайні хлопи – чуваки.

Іще раніше Україна – хвойда…

Отак і буде з нами всі віки

Допоки править бал пархата морда!

                                              19.06.19р.

Доля

(пам’яті Дубяги Станіслава

(команда борту Іл-76 збитого над

Аеропортом Луганська))

І

«Я радію тобою дитино.»

За вікном йде рясний снігопад.

Ще ім’я не підібране сину

В білих стінах родильних палат.

Сном блаженним посни, породілле,

З козаком тебе, мати свята!

Нехай Бог його щастям наділе

І по долі не стелить сльота…

Будуть радощі, сльози, тривоги

Недалеко уже першоцвіт.

Син пішов за батьківські пороги

На підйомі своїх юних літ…

Наливалися соками вишні,

Зеленіли довкола сади

Розкажи мені, Боже Всевишній!

Чом велів сину Ти відцвісти?

ІІ

Ця вирва долі зрощує Героїв.

Не кожному здолати цей політ.

Одні вкладуть у руки інших зброю.

Поллється кров. Лишаючи сиріт.

За кіптявою не побачиш сонця.

Тьмяніє степ. Летовище мовчить.

Сталева птаха схоронила хлопців…

Війна зжирає душі в одну мить.

                                               18.06.19р.

Казкова ніч

Іди до мене. На порозі ночі

Казкові оживають силуети

В уяві невгасаючій поета

Громами гучно небосхил гуркоче.

Чому б оцьому щастю не радіти?

Хмільна спокуса місячного сяйва.

Хатина. Біля неї ружі, мальви…

І тіні, що звиваються мов діти.

Навипередки обігнавши долю

Чолом торкались таємниці неба

І папороть розквітнула на стеблах

Іди до мене. Все тобі дозволю…

                                            17.06.19р.

Гегемонія

Не мав ніколи віри гегемону.

Політика то надштудерна* річ

Якщо васал – носи йому корону.

А, як супроти – голову із пліч.

Народ книжок сьогодні не читає.

У безтолковці шоу та ТБ.

Промиті мізки телеводограєм,

Що й дідько лисий вже не розгребе.

Ізнов ловлю себе на думці: «Досить!»

До іншого звивається душа.

Хай гегемону прихвостні підносять!

Від мене йому вічне – відкоша!

                                                     16.06.19р.

*Штудерний – хитрий, кмітливий, або вмілий, майстерно зроблений.

* * *

Уже давно я не шукаю

На схилах сивого Дніпра

Свого загубленого раю

І стежку-змійку до двора.

Де вікна батьківської хати

Гляділи в неосяжну даль

І радісно стрічала мати…

Тепер це все душі скрижаль.

Люблю дивитися на зорі

І чую ночі тихий спів.

Здається, у небеснім хорі

Позве мене хтось із Батьків.

                                      15.06.19р.

Не веЗе

Юрба волала вчора гучно: «ЗЕ,

Давай країну нашу рятувати!»

Але коли дурному не везе

То і нещастя сіється у хаті.

«Фінанси дожирає сарана,

Гонім усі проклятого баригу!»

Та подивіться, що не із, а на

Святотатство позлітались «риги».

В нові обличчя Кучму принесло.

Тарифи? То не президента гілка…

Як не крути – жіноче ремесло.

До впаду ржу, хоч на душі так гірко.

До виборця питання постає:

Чим думали, коли давали згоду???

Мабуть, ви з тих (буває і таке)

Від телевізора що заряджали воду.

                                                14.06.19р.

Московський синдром

Московські зорі сяють сумовито.

«Великий вождь» у Мавзолеї спить.

Історія для неуків закрита.

Московія манкурту – фаворит.

Для них на сході не горять обози.

Сліпі вони до вбитих і сиріт.

Коли русню стрічають у дорозі,

Кричать сатрапу: «Братику, привіт!»

Це сон страшний. Суцільне зубожіння.

І чорна зрада гетьманських епох.

Вогнем війни палає Україна

Та смерті не торкають багатьох.

                                                 12.06.19р.

Розмінний день

І

Доходить рік логічного кінця.

Щоб не було, не дати і не взяти.

Добавилася бганка до лиця.

З півоніями не загляне мати

І не почую братове: «Привіт!».

Лише лелечий клекіт із-за гаю.

Вітчим і батько полишили світ…

Сестра подзвонить зранку, привітає.

Іще один розмінний день минає.

Дружина й доня це усе добро

Мої багатство, щастя, і відрада.

Є мудрість, що дає старий Дніпро

І думка про незбіжність листопада.

ІІ

Життя прожить не поле перейти –

Усе в руках Небесного Творця.

Але крокуєш і на далі ти.

Хоч рік дійшов логічного кінця.

                                              09.06.19р.

Чи мало сплатили?

Чи мало кров’ю ми данин сплатили?

Юртує Кремль. Ізнов горить земля.

Чуже вона відштовхує щосили

Не брата, а катюгу – мо*с*к*аля.

Вставай, козаче, час іти до бою.

Імла зі сходу сунеться на Русь.

У всі часи Москва була з ордою

І нині там: радянщина, союз…

Згадай братів скатованих безвинно

Вбивали всіх, і юних, і старих…

Вставай, мій брате, поки ти людина

Терор «червоних» забувати гріх!

                                                  07.06.19р.

Закохані

Дивлюсь на тебе і не віриться,

Що світ нам такий замалий.

Лягає під ноги хурделиця,

Чи місяць у небі ясний.

Закоханим завше однаково,

Чи день на землі, а чи ніч.

Бо зустріч у них кожна знакова

У полум’ї лагіднім свіч.

Росою спаде на чоло твоє

Одна з неземних таємниць.

Коли все поділено надвоє

Не буде в коханні дрібниць.

                                     04.06.19р.

Опецьки

Наш старшенький не має піджака.

Євпатій Коловрат! Оце держава!

Де має бути верховенство права

Там відмиває, та не бруд рука.

Офшорами канали поросли,

Тече леве кудись за синє море,

Московські миші лізуть до комори…

Зі світла шлях новітній до імли.

Вікно Петрове скоро «закладуть».

Не гоже хохляку в Європу здріти.

Російською нехай глаголять діти…

Такий в країні назріває путь.

Глумиться нині вся русня над нами,

Безпутні не зростають – козаками!

                                                  03.06.19р.

Простіше

Сліпець! Хіба тобі дано

Угледіти зорю на небі?

Життя уклалося в потребі –

Жери, гуляй, бухай вино.

Твоя утроба не болить.

Хотів угледіти я душу

Та визнати одначе мушу

Обірвана із Богом нить.

Так животіти залюбки:

Нема ні Совісті, ні Честі,

Ні правди у широкім жесті

Тебе не муляють думки

Про хліб насущний на землі

Чи про катів твого народу…

Ні племені нема, ні роду…

Сліпець в болотному зелі!

                                      01.06.19р.