Ранкове село

Село пахне сіном і свіжим удоєм,

Росою, пшеницею, полем без меж…

Двері до хати прикриті габою

Чи макраме у сплетінні мереж.

Вітер гуляє від ферми до річки

Загатою далі біжить у поля.

Сонця промінчик нагадує стрічку,

Що в коси вплітає ще сонна земля.

Руки доріг не запилені, чисті.

Умила природу ранкова роса,

Що на траві засріблилась намистом…

Боже Всевишній, яка це краса!

                                                25.08.19р.

На пенсію

Давай на пенсію іти у сімдесят!

Навис над нами гострий меч Арея.

Не вихідних не буде, ані свят,

Бо ще «леве» платитимо євреям!

Ти не сумуй, козаче, все лади!

Ж.о.д.и хлібину кинули на землю,

За це кнесету бабки заплати!

(я щось котлет від мух не відокремлю)!

Кажуть колись водились – козаки!

Дядьки вусаті про країну дбали…

А нині кацапури… хохляки…

І матір продадуть вони за сало!

                                                 21.08.19р.

Досвід

Юнке, гнучке летить на крилах вітру…

Ніщо не спинить юності політ.

Розмитий час у нечітку палітру

Ні днів не помічає, ані літ.

За все колись приходиться платити.

Все має ціну. Кожен Божий день.

І, що б кому про це не говорити

Не запакуєш щастя до кишень.

О, юносте! Ти тягнешся до сонця,

Тебе зірки осяють у імлі.

А старість допиває нас до денця

І нахиляє ближче до землі…

                                            21.08.19р.

Літній дощ

Летить над містом дощ намистом.

О, довгождана літня мить!

І ця мелодія сріблиста

Здається від жари – кипить.

Волає дама гонористо:

«Куди поділася блакить?»

Над містом дощ летить намистом

І що йому те хіть-не-хіть…

                                                 19.08.19р.

Спас

Вдихає серпень яблуневий спас.

Плоди налиті сонячним промінням

Вже осінь і на часі, і не час

Схиляти літу стомлені коліна.

Та скоро павутина полетить.

Росою вп’ється висохла долина.

Ти серцем відчуваєш: це та мить,

Яка волає: «Не спіши, людино!»

                                                 19.08.19р.

Серпневе

«Дзвінок»* напився місячного сяйва.

До колосочка зібрані жнива.

Полеміка вітрів уже не зайва,

Де осені дихання ожива.

Холодні роси остудили рі́ки.

Під оранку готуються лани.

Серпневі ночі – незбагненні ліки –

Зціляють душі та серця вони.

                                                06.08.19р.

*Дзвінок – груша.