понеділок, 31 липня 2017 р.

Навіяне до Спаса

У серпні дозріває урожай,
Запахли: мед, і яблука, і груші,
А сонце дожирає зелень, сушить
І без того уже посохлий край.
Забили дзвони – Спаса наяву.
Лелеки затріщали на болоті.
Душа зашепотіла тихо: – хто ти?
А справді – хто? У світі де живу.

І хочеться відкрити небеса
Та: як ся маєш? Тихо запитати.
Бо там уже матусенька і тато…
А я наївно вірю в чудеса:
Що буде день, який з’єднає нас
Коли землі полишу свої лати
Ми стрінемось і буде що сказати…
Але на разі, поки ще не час.
                                               30.07.17р.

суботу, 29 липня 2017 р.

Сни

Повицвітали мої сни.
Замулене усе роками.
Он дід Іван йде за волами…
І це я бачу щовесни:
Пирій, город і клаптик печі,
І тато, що бере на плечі
Мене, і плаче дощ рясний…
Вже котрий рік я марю снами
Лише у них лечу до мами…
Чекаю нової весни.
                               29.07.17р.

пʼятницю, 28 липня 2017 р.

Пристрасті

Кумири, епохи, царі, королеви…
Далеко пішли від Адама та Єви!

Фігове листя поїла ослиця –
Сорому більше ніхто не боїться.

Страху немає – Содом і Гоморра
Канули в Лету… для кого це горе?

І власні гріхи є поліном у оці
(Відмолимо їх у наступному році)

Сьогодні на разі питання: облуди,
Затерте у часі, обурені люди.

Стала кривою стріла Купідона,
Поцілила в серце Петра і Антона.

Осліпла до правди підступна Феміда,
Поспішно за гроші торгується… гнида!

А правду сказати – на лобі клеймо!
Отак ми наразі усі живемо.
                                             28.07.17р.

середу, 26 липня 2017 р.

Із пережитого

Економили на війні,
Люди дешевше машин
А раніше: холодні дні
Брали енергію шин.
У часі горе «Майдану»
Та уже не наяву.
Теорія – дерибану
Країни де я живу.
ІІ
Виходили люди летіло слово,
Далі – каміння, по сліду – кулі…
Ох, як же омили нас у полову!
Цукерок немає, отримали – дулю!

                                           26.07.17р.

вівторок, 25 липня 2017 р.

Нащадки тоталітаризму

Заполонила все когорта.
На крові зрощена епоха.
Де не страшаться ані чорта,
Але не слухають і Бога.
Ще не сахаються ідеї:
Живе убити на землі.
Страшаться істини плебеї –
Байстря зачате у кремлі!
                              25.07.17р.

Найкраще почуття

Найкраще то любові почуття.
Бо летимо замріяні у вічне,
Є розуміння: тільки ти і я…
Іще ефіру подихи магічні.
Сором’язливість обпіка ланіти,
Душа на світло рухає з пітьми…
Мені ж тобою все життя горіти
У таємниці, що пізнали ми.
                                            23.07.17р.

неділю, 23 липня 2017 р.

Ілюзія мрії

 
Білокрила моя мрія
                               десь у вишині
Розпустила ніжні крила.
                                       Снилося мені –
Ти лебідкою полинеш
                                   коли буде час
Знаю, леле, не покинеш
                                      поєднавши нас.
За морями чорні хмари
                                      і не світлі дні.
Тепло вдома біля мами,
                                      не на чужині.
Гарно там, де вітер гріє,
                                      рідні голоси,  
І кохання пломеніє,
                               і нема грози.
Ой ти марево-бажання
                                     світанкових рос,
Що ховається від мене
                                     у сплетінні лоз
І біжу як у провалля
                                 за тобою я
Чи була коли ти в мене,
                                      чи ілюзія?

                                           23.07.17р. 

суботу, 22 липня 2017 р.

Острахи

Мерців не бійся, бо вони тобі
Нічого заподіяти не в змозі.
Куди страшніші на землі – живі
Які тебе стрічають у дорозі.
Не полохайся ночі, бо пітьмі,
Усі людини острахи байдужі.
Боятися потрібно, як німі,
Чи просто спорожнілі наші душі.
                                            20.07.17р.

Життєвість

Коли зима зав’яжеться у грудях
Така, що воля жити пропаде,
Як буде – віра, то і щастя буде           
Воно потрохи зійде де-не-де.

Чи паморозь осипле ненароком
Безпам’ятства сипучий буревій,
Мине і це, легеньким іди кроком
І хай – надія сяє із-під вій.

Життя твоє велике та єдине
Душа розкриє свої крила знов.
Нехай обіймуть донечка із сином
Оце і є справжнісінька – любов!
                                           21.07.17р.

четвер, 20 липня 2017 р.

Спека

Спекотне літо воду п’є дніпрову.
Посохли ночі, злизана роса.
Несила вітру фаяти діброву...   
О де ти, де, обіцяна гроза?

Прозоре небо видуває хмари.
Лупцює землю ультрафіолет.
Пательня літа схожа на кошмари
У вічнім кругообігу планет.

Згорнули листя скупчені дерева
Птахів затихла пісня голосна.
На горизонті заблищало мрево
Чи громовиці лопнула струна?
                                        19.07.17р. 

вівторок, 18 липня 2017 р.

Літнє


Іде файна молодиця –
Коротесенька спідниця...
Мужиків усіх на раз
Пробирає диво-сказ.

Чи цікаво хлопу дуже?
З головою мо не дружить?
Ой, самець - дитячий сад!
Очі лупають на зад.

Соковиті видно форми
Тиск підняли вище норми.
Ляпасу дружина тицьне
Поверне його на місце!
                               18.07.07р.

понеділок, 17 липня 2017 р.

Компроміс

 
З дружиною уклали компроміс.
Життя пішло, скажу, що навіть дуже!
Кохана стала, що «новенька міс».
Такого не очікував, я, друже.

Парі «забили» на листі А-2,
Печаткою засвідчили до речі,
Вона ж у мене, знаєш – голова!
Не те, що я. Ні шия ані плечі.

Учора був шикарніший обід,
Жоні подарував дешеві квіти,
Сьогодні до крамниці мій похід,
Це означає – будемо ми пити.
P.S.
Отак тепер і живемо
День їмо, а день п’ємо.
                                           17.07.17р.

неділю, 16 липня 2017 р.

Творча апатія

Ніхто тебе не запряже у воза,       
Якщо ярма не покладеш на плечі.           
Та іноді життя дістала проза,
В поезію далеко ще до втечі.

Куйовдишся до ранку на папері
Слова зіграли творчі негаразди.
А йти куди? Коли закриті двері.
Тобі здається, що таке назавжди.

Світогляду холодні батареї,
Позицію душі – ату чіпати.
Сумне чекання нової ідеї,
Яка тебе чатує коло хати.

Таке буває: дні осиротілі
Сплітаються віночками бажання.
Коли душа сумує ген у тілі
Вбирайте краплі мудрості мовчання.                                                                                            16.07.17р.

четвер, 13 липня 2017 р.

Теорія еліт

Не вростай у обранці,
                            найвища еліта – народ.
І спільноти чи люди    
                            у люди виводять литаври?
Громовиця не вкаже
                            нікому епоху негод
І нікому не зняти
                            любов’ю одягнені лаври.
Вже сплелася навіки
                            найвища драбини щабель.
І усипле дорогу
                            квітками, таке іще буде!
Підніми ясні очі,
                            у небо, летить журавель…
І відкрий своє серце
                            та залишки вирви облуди!
                                                        13.07.17р.

вівторок, 11 липня 2017 р.

Притча про Петра


І
Додому йде Петро, уже на «рогах»,
Бригадою хильнули по чарчині,
Чи по стакану? Хилиться дорога…
Якраз об одинадцятій годині.

Дружина звісно вигадала муштри,
Давай його розумному повчати
Магель взяла. (не зачепила б люстри,
Яку подарувала її мати).

Була розмова досить коротенька,
Що проповіді батюшки у храмі.
– Ану іди сюди, ти мій, рідненький!
Кому то гумор, а Петрові – драма…
 ІІ      
Мораль у цьому завжди на вустах.
Хильнули зайве, навіть уночі,
Коли качалка в жінчиних руках
Іще не факт, що будуть – калачі!

                                             11.07.17р.

неділю, 9 липня 2017 р.

Псевдонім

Згаснуть усі, помру колись і я.
Потому кинься, поминай печалі…
Бо Соболя то начебто нема...
А Погорєлова? Ні, ні, не друкували!
Ото живи, радій, твори-плоди...
Пиши про почуття, природи далі...
Ніхто ніколи не згадає - ти:
Той, що не був, чи, що не видавали.
                                            09.07.17р.

Пішов мій друг (Хаустову Сергію присвячується)

 
Іще одна зоря упала з неба,
Осиротіли хата і поріг…
У гості більше не зайду до тебе.
(Завжди хотів, але таки не зміг).

Сьогодні не спитаюся нікого
По кому дзвони церкви гучно б’ють.
То сам Господь позвав тебе в дорогу
На жаль скінчився на землі твій путь.

А серце роз’їдає дика туга…
Не повернешся, пройдена межа.
Не стало: сина, батька, просто друга,
Пішла до Бога ще одна душа.

                                                  09.07.17р.

пʼятницю, 7 липня 2017 р.

Про лід

Горілка з льодом є шкідлива ниркам.
Печінку лід у ромі роз’їда.
Усе важливо по сучаснім міркам,
Бо кажуть: що вбиває всіх – вода!
А лід і віскі мозкові є скрута,
У джині лід зіб'є «мотору» хід…
От, куме, розсудіть яка отрута
Отой триклятий, остогидлий лід!
                                                    07.07.17р.

четвер, 6 липня 2017 р.

Львівський дощ

Всі кажуть: Львів і кава, кава... Львів…
Розпутний дощ гуляє по проспекту.
Собі вподобав ритми – менуету,
Чи просто станцювати захотів?
Стою дивлюся, серце ріже щем,               
Що витворяє! Стримую спокусу
Забувши на хвилину присмак мусу…
Й собі затанцював я із дощем.

                                                06.07.17р.

Не зрадь

Земля дана одна на всі віки.     
Та поділили на кордони люди.
Один іде спокутати гріхи,
А слід у слід уже спішить Іуда.

І перший всюди каже: полюби,
Твоя вина тоді моєю буде…
Несе хреста за нас на пагорби.
Поки срібляники рахує Юда.

І воля Божа є на все, й татьба.
Чи оминемо ми гріха спокусу?
Одвіку йде за  душу боротьба
Між поцілунком Юди та Ісуса.
                                       06.07.17р.

середу, 5 липня 2017 р.

Останній сеанс

Два квитки на останній сеанс,
Де пітьма у великому залі
Заохотки приховує нас...
На екрані біліють скрижалі
І летять звідкілясь голоси,
А у тебе ні часу ні дати...
Бо немає у світі краси,
Щоб від неї очей відірвати.
Неминуче іде декаданс
Закодований хитро у титри...
Ось і все! Не розклався пасьянс
У пориві холодного вітру.

                                       05.07.17р.

вівторок, 4 липня 2017 р.

Важка посада у міністра

І хліб, і сіль, і мінеральні води,
І бутерброди: сьомга, чи ікра…
У міністерстві все для «слуг» народу
(Посада у міністра надскладна)!
Він не жирує, а втішає втому,
Що принесла турбота за людей.
Тому, мабуть і не спішить додому,
А паше бідний не зімкнув очей.
Робочий день давно скінчився, марно,
Йому іще туди, туди, й туди…
Наприклад, в баню! (Щоб відмили гарно
Дівчата непосильні ті труди).
Ще бенефіс, друзяка у стріп-барі
Замовив танці. Ті, що без трусів.
Тому не влазять у одвірок харі
Народові прислужливих мужів!
                                                04.07.17р.

понеділок, 3 липня 2017 р.

Злободенне

Усе дістали вже з кишень
І доїдаємо в коморі.
Але цвіте лише: «Рошен»,
Й «Богдани», що снують надворі.

А я у ступорі стою.
Статтю читаю – неосудні
… Це ідіоти по життю.
(У нас ще депутати й судді!)

І дуже соромно стає
Мені за нашу Україну,
Бо стільки доброго тут є,
А править цим на жаль – скотина.

                                           03.07.17р.

неділю, 2 липня 2017 р.

Горобина ніч


А на Купала папороть цвіте,
Русалки ходять у нічній долині…
Колись бабуся мовила про те,
Які химерні «ночі горобині».

Навколо хати блискавки снують 
Видмухуючи правду слів громами.
А ми до купи збилися у кут,
Де витканий рушник над образами.

Слова бабусі оплітає тінь,
Яка повзе при громовиць повторі…
Сердито вітер завива у тин,
Таке воно точилося на дворі.

Ранкове сонце знову наведе
Свої порядки у селі охоче.
Роки минають. І поділись де?
Страшні та довгі «горобині ночі».
                                              02.07.17р.

КНИГА ЮНОГО ПАТРІОТА



Звернення до маленьких патріотів

Ти з Києва, Донецька, чи зі Львова,
Звідки не є, ми на одній землі!
Шануй, мій друже, нашу рідну мову,
Вона свічею світить у імлі.

І зовсім не важлива є по суті,
Твоя національність або віра.
Тому, що в Україні всі ми люди,
А людяність – то є найвища міра,
Якою і відміряють по діях,
За вчинки наші на оцій землі,
Давайте рух лише прекрасним мріям,
Учіться цьому, поки ви малі!

Мій юний друже, все це Україна –
Від сонця Криму  до Карпатських гір,
Люби, лелій, цінуй свою країну,
І слав її усюди, на весь мир!


Пролог (хлопчикам)

Будь воїном на батьківській землі,
Держи меча в готовності до бою!
Тому що світлі, ясні, мирні дні,
Завжди граничать із війни грозою!
В тобі тече козацька вільна кров,
Є дух і честь, натхнення і відвага.
І обереги:  –  батькова любов,
І  вишива̀нка – мамина наснага!


 Пролог (дівчаткам)

Ти матір’ю зростеш і те ціни!
Шануй Батьків і дім, люби дитину.
Віддай любов, щоб дочки та сини,
Були закоханими в Україну!
Ти оберіг сімейного тепла,
І первоцвіт українського роду,
Від батька мудрість ти свою взяла,
Від матері, любов, турботу й вроду!


Громадянин

Мій юний друже, що таке держава,
І що про неї знати тобі треба?
Все дуже просто, в осередку права, 
Держава починається із тебе!


Прапор

Так гордо розвивається над нами
Кольором неба та родючих нив,
Гартований могутніми віками.
Гордись, мій друже, прапором своїм!


Герб

Величний тризуб – що пройшов крізь віки,
Крізь битви-походи – Держави-Русі
Цей символ звитяги взяли козаки.
І ти його з гордістю, друже, неси!


Гімн

Лунає Гімн! Ти зупинися друже 
До свого серця руки притули,
У мить оцю відчує небайдужий 
Тут душі тих, хто з ним до бою йшли.


Конституція

Усі країни мають різні устрої,
Свої закони, норми для життя.
Оце і буде принцип конституції
Законності державного буття.


Про мову

Де розквітає рідна мова,
Там у народу є душа!
Бо мова – не лише розмова
І не одні пусті слова!
Вона рікою віків ллється
Від діда-прадіда дідів,
І калиновою зоветься
За милозвучність та за спів.


Про Батьківщину

Твоя земля – край запашних хлібів,
Поля, ліси, родючі чорноземи.
Дзвінкі весняні співи солов’їв,
І люди працьовиті, чесні, чемні.

Твоя земля – пророщене зерно.
Заводи і цехи твоя країна
Тому ми Батьківщину зовемо,
Мов рідну неньку, ніжно – Україна!


Про культуру

Ви мрієте жити в красивій країні?
Візьміться до справи відразу, завзято.
Насправді то мало потрібно для зміни,
Сміття мимо урни не смійте кидати,
Не плюйте на землю, любіть все довкола,
І чемними будьте, щоб мрія здійснилась.
Кажіть тільки правду! Не бійтесь ніколи,
Побачите друзі, країна змінилась!


Вишиванка

Вишиванка мій друже – оберіг!
Який не пам’ятає ліку часу.
Й пройшла з народом тисячі доріг.
То є душа! А не лише прикраса.
Вона мов доля вплетена у ткань
Матусі ніжними, турботними руками
І відчувається її містична грань,
Гартована могутніми віками.


Про історію

Є речі, що засвідчені у часі,
І сама вперта, мабуть – артефакт.
Тому саме вона несе наразі,
Народу та історії контакт.

Не всім то, звісно, до вподоби буде.
Це пояснити просто, хто не зна,
Плетуть брехню, нікчемні темні люди:
Народу українського нема!

І спорити я навіть не берусь,
У мене є на те своя причина.
Адже відомо звідки пішла Русь –
Із тих країв, де зараз Україна!


Хрещення Русі

На древніх землях, де  Дніпро-дідусь
В своїй натузі вигинає спину,
Князь Володимир, охрестивши Русь,
Промову вів із київського схилу.
Від тих віків пройшло багато літ,
Змінився край, і час змінив людину!
Але лишився й досі заповіт:
Любіть й шануйте неньку Україну!


Про козаків

У кожного народу є герої,
Легенди про яких ідуть з віків.
Піснями ллються, мо вода рікою,
Є і у нас свої – про  козаків!
Бо то були хоробрі, сильні люди,
Що вольність шанували над усе.
За Україну билися до згуби –
Тому народ й співає їм пісень!


Про Тараса Шевченка
                     …І мене в сем’ї великій,
                         В сем’ї вольній, новій,
                         Не забудьте пом'янути
                         Незлим тихим словом.
                                            Т.Г. Шевченко
Уплетений калиновим вінцем,
У серце всіх, хто любить Україну.
Життя прожив великим Кобзарем.
В скрутні часи, у ту лиху годину,
Коли і слова мовити не смів!
Наш славний український козаченько,
У спадщину нам «Заповіт» лишив,
Тарас Григорович Шевченко.


Українські січові стрільці
            Ой у лузі червона калина похилилася,
            Чомусь наша славна Україна зажурилася,
            А ми тую червону калину підіймемо,
            А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
                                                      (марш Січових стрільців)

– Підняти до бою штандарти!
Горами відлуння тих слів…
І досі – Герої на варті,
Й «Калини червоної» спів.
То мужність твоя, Україно!
Та приклад звитяги в бою
І жертва любимого сина,
Що завжди для тебе в строю.


Жовтневий переворот 1917 року
                                       серп і молот –
                                       смерть і голод!

Страшне жахіття тої ночі
В сльозах і крові заллє світ.
Бо її очі - поторочі
До нас прийшли на сотню літ.
Була  страшних подій епоха,
Терору, голоду, війни.
Заборонили віру в Бога,
То ера царства – сатани.


Герої Крут

У всі часи для подвигу є місце.
Тому, що подвиг – то по суті труд.
Навіть якщо гаряче, юне, серце
В бою згасає як в Героїв Крут 
То юнаки, які в смутну годину,
Навіть ціною власного життя,
Грудьми прикрили неньку Україну
Щоб жили далі в ній і ти, і я.


Голодомор

Почорніла земля… спорожніла комора…
Помирали і вдень, і вночі:
Голод ніби чума, та часи того горя,
Мій Народ теж проніс на плечі.

Хоронили дітей… люди вили вовками…
Хоч і влада була мов вовки!
Вирок суду страшний – юнака розстріляли
Бо із поля приніс колоски.


Радянські (сталінські) репресії

Більшовики! – яке страшне то слово,
За ним стоять мільйони вбитих душ.
І табори ГУЛагу, ріки крові…
Й тіла людей в багнюці між калюж.
Змішалися прокляття та ненависть,
Злилися крики, стогін, молитви!
Прийшли страшні  «тридцяті» до держави,
Великої радянської «чуми»!


Про Другу світову війну

Наша країна вижила й тоді,
Коли фашизм Європі давив груди.
Міста і села пали  у вогні,
Та люта смерть людей косила всюди.
Ніхто не шкодував свого життя.
У лихолітті та страшну годину,
Людей мільйони йшли в не вороття,
Собою заслонивши Батьківщину.


Майдан гідності

Ти гордо заявив на цілий світ,
Що мій народ – то є народ, не бидло!
І що брехня тобі за стільки літ,
Мов кістка що у горлі – остогидла!
Потому  був розпечений майдан,
Кийки і кулі, та горіли шини…
І супостат тікав у вражий стан –
Бо зазіхнув на вольність України!


Небесна сотня

Лютневі дні насправді – лютували!
І танув сніг від крові під людьми.
Коли «Небесну Сотню» розстріляли,
Яка пішла за правдою грудьми.
То є Герої нашої країни!
Незламна варта вікових ідей.
Що буде жити в пам’яті віднині:
Як символ стійкості та мужності людей.


Війна на сході (АТО)

І знову полилися ріки крові.
Війна збирає хлопців у похід
Ми зупинити зло оте готові,
Яке чумою лізе нам на схід.
Мо лютий Каїн, що убивця брата.
Сусід на землю нашу смерть несе
За українського молімося солдата,
Що переможе зло отеє все!


Хортинг*

Ти, може і не знав ніколи:
У сталь як гартується дух.
В країні є «Хортингу» школи
Ти випробуй себе там друг.
То вишкіл козацької вроди,
І гарт є для тіла й душі
При першій же ліпшій нагоді
До них завітати спіши!
*Хортинг – національний вид спорту.


Незалежність

Найвища точка вольності народу,
Відколи люди саме ним стають,
Та обирають між усе – свободу,
Вона і мова визначає суть,
Тієї історичної епохи,
У націю гартує що людей
І творить особистостей потрохи,
Та незалежність –  вищу із ідей!


Епілог

Мій юний друже,
                  – наша це земля!
І нам вона дісталася по праву.
Оспівана словами Кобзаря,
Віками відшліфована в державу.

Якій їй бути, вирішіть самі!
Мої маленькі, щирі, любі друзі.
Бо Ви майбутнього Держави вартові!
Любіть її і в радощах і в тузі.

Примножуйте достаток і добро,
Любов і віру у свою країну,
Де б не жили, та пам’ятайте, що:
То ваша Батьківщина – Україна!

P.S. Шановні друзі!Якщо Ви вважаєте, що є теми які я не затронув, а вони мають бути висвітлені пишіть мені в приватні повідомлення. Також пишіть відносно тем які Ви рахуєте невдалими і чому саме, будь ласка конкретно.

Зміст
1.     Звернення до юного патріота.
2.     Пролог (хлопчикам).
3.     Пролог (дівчаткам).
4.     Громадянин.
5.     Прапор.
6.     Герб.
7.     Гімн.
8.     Конституція.
9.     Про мову.
10. Про Батьківщину.
11. Про культуру.
12. Вишиванка.
13. Про історію.
14.  Хрещення Русі.
15.  Про козаків.
16. Т.Г. Шевченко.
17. Українські січові стрілці.
18. Жовтневий переворот 1917 року.
19. Герої Крут.
20. Голодомор.
21. Радянські (сталінські) репресії.
22. Про Другу світову війну.
23. Майдан гідності.
24. Небесна Сотня.
25. Війна на сході.
26. Хортинг.
27.  Незалежність.
28. Епілог