Вагітним жінкам

Вагітна жінко! – ти вінець творіння,

Кого обійме таїнством Господь.

Бо саме у тобі є те коріння –

З якого проростає мій народ.

Майбутня мати! – йти тобі на муки,

Заради того, щоби ця земля

Завжди чекала на моменти злуки:

Коли до тіла лине – янголя.

А небо шле своє благословення,

Бо материнство – то найкращий шлях

Дарує Бог тобі таке знамення –

Дитятко колихати на руках!

                                               25.05.17р.

Заморозок

 

Посивів сад, а цвів іще учора.

Гули над ним і бджоли і джмелі,

І заплітала промені Аврора

У світанкові спогади землі.

У пору цю чекали ми на грози,

Стояв п'янкий вишневий аромат...

Та уночі ударили морози -

Посивів до світання юний сад.

                                            16.06.17р.

Туга (до дня матері)

Як хочеться перепливти Дніпро,

Туди, де починалося дитинство.

Коли усі вважали: ти ніхто!

І пити роси – роси материнства.

Як хочеться потрапити у сад,

З якого всі ми виростали в люди,

Але на жаль нема шляху назад,

Нема шляху… та певно і не буде.

Як хочеться вернутися туди,

Де мене мама  обіймала ніжно…

Як хочеться!... летіти чи плисти…

Та брама часу пружиться залізно.

                                           14.05.17р.

Кіокушин

Руки розбиті у кров,
                      просто так, без причин.
То є моя любов. І життя - 
                                           Кіокушин.
                                                       17.12.98р.

Із шкільного життя

В школі головне не – чай,

Чи чаруючий сонет.

Ні! Важливіше вайфай,

Телефон і інтернет.

Отаке воно тепер

Навчання у школі,

Як не згоден то – старпер,

Що старіше молі.

А «продвинутий» школяр

Має все на світі,

І повірте не «Буквар»

«Рулить» у освіті.

Книга нині суєта,

То все для Омелі,

Хай тримають три кита

Небеса і землі.

Отакий тернистий путь

І граніт науки,

Школярі тепер гризуть

У нелюдських муках!

                          13.05.17р.

Час

І терпить, і плекає нас,

І вирива  зі сьогодення,

І є вагон його чи жменя…

О величавий пане – час!

Ми летемо у неба вись,

Чи повземо, таке вже діло.

А торкнемо його несміло,

Зникаємо у раз кудись.

                               12.05.17р.

Фашизм сучасності

Страшна хвороба, сказ, ідіотизм,

Коли фашизм перемага – фашизм!

Невже не буде миру на землі?

Наші сусіди мов собаки злі.

Сьогодні буде шабаш у Москві,

Ми ж пом’янемо вбитих у війні.

Бо танці на кістках були не в моді

Ніколи споконвіку у народі!

Про що казати мушу я іще?

Війна з Росією у нас на сході йде!

                                          09.05.17р.

Молитва про матір

Моя молитва лине в небеса,

Щодня я гомоню її й щоночі.

Закрила ненька свої ніжні очі.

Не стало мами. Котиться сльоза.

Пішла собі у інший небокрай.

Тепер вона у крику журавлинім,  

У вітрі, що гуляє по долині…

Я знаю, мамо, що Ти там – де рай.

Щоденно шлю молитву небесам.

І сумно так, але потрібно жити,

Я батько! І ростуть у мене діти.

Малеча свято вірить в чудеса.

На Миколая, чи коли жнива,

Було колись, і я чекав на чудо.

Та знав, що неодмінно воно буде

Допоки мама на землі жива.

                                       08.05.17р.

Парадобісіє

І

І знову брязкіт орденами –

Стрункі паради сатани.

Іде убожество рядами.

Та плаче ветеран війни 

Немає більше в нього віри,

Коли повзе брехливий хід.

Тому, мабуть і пив без міри,

У: «День Скорботи», рідний дід.

ІІ

Страшна процесія –

«Парадобєсія».

«Червона площа» та «Мавзолей».

Ідуть – колонами,

Лежать – колодами.

Московський цирк то є, чи Колізей?

                                               05.05.17р.

Написання віршів

Я б'юся серед тисячі доріг,

Іти вперед? Упасти? Чи стояти?

Одні дороги – подвиг. Інші – гріх,

І щось одне я маю обирати.

Чому мені дістався шлях оцей?

Для мене таємниця перед Богом.

Моя стезя недоспаних ночей,

А ще, зі словом обрана дорога.

Уже можливо надійшла пора,

По честі серця, чесно, без омани.

Бо  вірші болем скапують з пера:

Поета, римоплета, графомана.

(А хто в них я, вирішуйте самі.)

                                     01.05.17р.