Революція негідності

А нічого не треба казати.

«Правий сектор»? Сідай у тюрму!

Денеерівець? Йди в депутати!

Не підвладна картина уму.

«Беркутня» розтопирює крила,

Хохляку тиче радісно «фак».

Бо учора дітей воно вбило

А сьогодні – свобода, ніштяк.

Не змогли ми себе подолати.

Знову воїн під обстрілом згас.

Коси рве на собі бідна мати.

Те пусте, бо це плата за газ.

29.12.19р.

Зраджені на сході

На сході гаряче. Війна.

Брати лягають в домовини.

Я оковиту п’ю до дна.

І плачу. Надсумні новини.

Поліг учора командир.

Ми з ним були у пеклі ДАПу.

Це перемир’я, чи вже мир?

Питання задаю кацапу.

Але російський резидент

Нічого мовити не зміг.

Мовчить чомусь і президент.

Якийсь не дуже добрий збіг.

29.1219р.

* * *

Колись були в пошані гречкосії.

Та нині їх катма, шукати всує.

Кого ж тоді обрали за месію

Химерно-безхребетні – гречкоклюї?

28.12.19р.

* * *

Така зима, така зима…

Під новий рік йде дощ незрячий…

А те, що може небо плаче

За вбитими думок нема???

27.12.19р.

Сон

Наснилася живою мама.

Мене чекає на обід,

Стоїть біля старої брами

Якій уже за сотню літ.

Змайстрована руками діда,

Страшну війну пережила…

Вони ж предстали пред Аїдом,

Лишивши хату край села.

Під вишнями столи накриті

Усюди білі скатерки…

Прокинувся тієї миті.

Не час ще, мам, до тебе йти.

27.12.19р.

Біля вікна

І

У наших вікнах спогади живуть

Допоки пам'ять освітляє путь.

ІІ

Біля вікна згадалося життя.

Пливуть картини давні та не дуже,

Від них щемить душа і серце тужить.

У горщику заварена кутя.

Присядьмо разом у святвечір тут.

Кого забрала швидкоплинна Лета.

Цей час дарує нам усім планета,

А в наших вікнах спогади живуть.

26.12.19р.

Донечці

Ще будуть твої ніжки прокладати

Життя дороги та вузькі стежки́.

Завжди прямуй до батьківської хати,

Моя лелітко, тільки навпрошки.

Не думай про невдачі та негоди

Домівка стріне радісно теплом

І знайдеш ти і злагоди, і згоди

Огорнута моїм міцним крилом…

І пам’ятай, що непідвладні часу

Прості слова сімейних молитов –

Нехай осяють шлях іконостасом,

Бо в них до тебе, донечко, любов.

25.12.19р.

* * *

З бідою ми лишились на одинці?

Пів світу з нами! Окрім – українців.

25.12.19р.

Молитва загиблим воїнам

Господи! Не прощай!

Кожну душу безвинно убиту

Забери до себе у рай.

Капелан прочитає молитву

Серед чорних, воронячих зграй

Саме час зійти Духу Святому.

Господи, не прощай!

Безневинно убитих нікому!

24.12.19р.

Доленосне

Людина жадає грошей і слави,

Вином і харчами набити курдюк…

Скуповує душі за безцінь лукавий

Супроти піднімешся зразу – каюк.

Чи знайдуться ті, хто дасть хліба чи солі?

Століттями б’є у пороги Дніпро,

Він хоче вкраїнцям найкращої долі

Їх пальцем торкнися – потрухле нутро.

Зреклися і мови, і роду, і віри,

І звично лунає прокльон чи матюк.

В домівку впустили ми лютого звіра.

Супроти піднімешся зразу – каюк!

22.12.19р.

Коту під хвіст

(не поетичний вірш)

Зоря ранкова каже: «Ой, несила,

Усе пішло не так, як ти хотів,

Пегас не хоче піднімати крила,

Ну, а кошак – ловити пацюків…» –

Біля вікна стою мов розіп’ятий.

Не день стрічаю, проводжаю ніч.

Не допоможе навіть чай із м’яти

Із відьмою лишився віч-на-віч.

Та хтось на вухо шепче: «Ша, ми квиті,

Я в блуд пішла далеко за сади…»

Мені миліше із Сашком згубити,

Чим з бабою полтавською знайти!

20.12.19р.

*Фантазія автора! Будь-який збіг

  з реальними персонажами

  чистої води випадковість!

Миколаєве чудо

Ранок укутаний снами,

Сплять ялинкові огні,

Горнеться доня до мами,

Ніжиться ще уві сні

А під ялинкою – чудо –

Що це? Ану постривай!

Дмухає вітер у грудні,

Йде до малят Миколай…

Онде його рукавичка

Мабуть, згубив він її…

Хоч за вікном сіє мжичка

Хай затишно буде в сім’ї.

19.12.19р.

Вокзальні паралелі

Чи з’єднують ці колії долі?

Один вокзал на двох.

Від радощів до пекельного болю –

Квитка чортополох.

Мерщій до вагону сходами.

Присядь біля вікна.

Відчуваєш? – пульсують спогади,

Де зраджена вона...

Розтанули неба хиткого

Нестійкі акварелі,

Бо ще не з’єднали нікого –

Дві паралелі.

17.12.19р.

Поетичні бажання

Чого поет бажає? Слави,

Прихильників чи визнання?

Але не той, що для держави

Себе запалює щодня.

Такому зайві п’єдестали,

Хмільного натовпу екстаз.

Лиш би вкраїнці виростали

Межи російських метастаз.

Нехай стираються епохи,

(Бо зміни ті – не без причин), –

Він знову зійде на Голгофу

Народу світло несучи.

14.12.19р.

Двадцять – дев’ятнадцять…

Зворотний відлік. Часу мало.

Рука на пульсі – тук-тук-тук…

З’їдає нерви серцестук:

«Гектар на шмат міняю сала!» –

Рахую: «Двадцять – дев’ятнадцять…» –

Іще далеко до нуля

Та вже здригається земля

Під чоботом неандертальця.

Фінал: опущено куліси

І аплодують глядачі

Та, що побачиш уночі?

Ні бурштину нема, ні лісу…

Лишились злидні при свічі.

13.12.19р.

Вальс життя

Відчуваю твої ніжні пальці

Не страшні нам холодні вітри,

Закружляли сьогодні у вальсі –

Раз – два – три,

          раз – два – три,

                             раз – два – три…

Пломеніє зоря небокраєм

Про кохання мені говори,

Хай любові вогонь не згасає –

Раз – два – три,

          раз – два – три,

                             раз – два – три…

Хоч волосся укрило снігами

Та весна – дзвінкий сміх дітвори

Й почуття, що палає між нами –

Раз – два – три,

          раз – два – три,

                             раз – два – три…

11.12.19р.

Пам'яті Мирошниченка Артема

Мовчки проковтнули тему

Про убитого Артема.
Ой, не та у нас країна
Де лунає – солов’їна.
Від Карпат і до Одеси
Є російські «інтереси».
Знають покидьки чудово,
Що народ єднає – слово!
Історично наші «браття»
Воєн розпалив багаття
І хильнувши зла на свято
Українців йдуть вбивати.
І надіятися марно
Небо сиве чи безхмарне
Росіяни знову й знову
Убиватимуть за мову!
09.12.19р.

Сільський ранок

На ранок сонце і мороз тріщить,

І тьохкає ріка під сірим льодом,

Поснідало пташа останнім глодом,

Дерев не зігріває віті хить.

На мазанках проснулись димарі

Село пахтить сосновими димами,

Зимовими красується дивами,

Карміновими блисками зорі.

Ці неосяжно-білі килими

До виднокраю землю застелили,

Зі стріх сріблясті позвисали брили

Жіночими прикрасами зими.

08.12.19р.

Вічні граблі

Ейфорія лишиться позаду.

Сірі будні… поїдене тло…

Оманити найлегше – громаду.

Тре наморщити тільки чоло.

На майдані горілка і пиво,

І шансону дзвенять «Купола»,

Про життя «заливає» красиве…

Що потрібно іще для хохла?

А потом омивається кров’ю

У степах українська земля.

І готують плиту мармурову

Зі словами змістовними – «Для…».

07.12.19р.

Подорослішали

Ми не обтяжені спомином.

Іди на корпоратив.

Санта не сходить комином –

Безглуздий наратив.

Швидко стаємо дорослими.

З гірки не їдем саньми…

Збіги життя – суголосними.*

Стали сухими і ми.

У чудо чомусь не віриться.

Казки нема на Різдво.

Де чарівна птаха-горлиця,

Що подолає це зло?

06.12.19р.

*Суголосними – твердими, сухими.

Жінка вамп

Кохання тобі невідоме

То хибне якесь почуття.

А жінці пологів судоми

Дарують любов і дитя,

Обійми сімейні щасливі,

Турботи і радощі днів

І крила того, хто у зливі

Зігріти і зміг, і хотів…

Твій у́діл – змією сичати,

Не вистачить сили на більше

Бо любляча жінка і мати –

Ніколи не піде на грішне.

04.12.19р.

Завія

Весь день мела. Покрила білий світ

Пухка завія сніжна і прекрасна

Встелила тротуари рясно-рясно

Й дерева похилили пальці віт.

Померзли бідні. Певна річ – зима.

Червоне сонце небосхил не гріє,

У паморозі втратило надію

Та й дня, мені здається, що нема.

Стоїть п’янкий морозу аромат,

Вальсує сніг, лягаючи в замети…

У цім помітні перші силуети,

Як білосніжно розквітає сад.

03.12.19р.

Миттєвість грудня

Погостюю у грудня, почаюю з зимою,
Подивлюся на білі, пухнасті сніги
На дерева укриті легкою габою,
На Дніпра посивілі за ніч береги.
І Стожарів палає незгасаюча ватра,
І здається ніколи не бути біді.
Не відвернеш від себе ні сьогодні, ні завтра
Кожна мить неповторна у цьому житті.
02.12.19р.

Мудрятина (з народного гумору)

Чого у світі не буває?

В Сахарі сніг нуртує,

Кобіта вже не люба зая

І примиритись всує,

Єврейці купчаться у корчмі

(Там їх тепер чимало),

Горілкою змивають порчу

Та заїдають салом,

Хохли поїхали до Польщі,

Кацапи до Донбасу –

Летять додому еврогроші

В Москву пре біомаса…

Та здивували всіх Індуси (здається люди мудрі),

Списав невдалі пози йозі, а решту – камасутрі!

01.12.19р.

Допоки є Герої

Позиція влади – зректись України,

Зломити огидний народний хребет.

Ну, що? Попоїли: стабільності, зміни…

Потрапив хохол до московських тенет.

Йому не шкода побратимів убитих –

Самі винуваті. За волю пішли.

Могли б одірвати частину корита

І сито накрити дубові столи.

Так ні, подавайте бандерівцю – волю,

За неньку іде у смертельний двобій

І битися буде за неї доколи

Є: «Сумрак», Кульчицький, Сліпак, «Звіробій»*…

29.11.19р.

*Живі та загиблі Герої україно-російської війни.

Так починається день

Від чаю ранок терпкий

Сон у провалля кане.

Чашка благає: «Допий,

Буде тобі нірвана.» –

Напій спиваю до дна,

Мудрість вбираю книги…

Посвіт упав до вікна,

Сипле додолу снігом.

Начисто білить усе.

У світанковій тиші

Хтось до землі принесе

Риму поету і вірші.

27.11.19р.

Вона

Вона любить зорі ясні,

Дерева од інею срібні,

Сніги до перини подібні,

Короткі, насуплені дні.

Милується нині зима

На те, як веселі синички

Під вікна летять з годівнички,

Бо стужа до серця пройма.

Я бачив її уві сні.

Гадає на дзеркалі криги –

Чи скоро настане відлига,

Чи стежка відкрита весні?...

26.11.19р.

Міжсезонне

Сіріє день одразу по обіді,

Сиріє сонце та не хоче гріти,

Оголені хитає вітер віти

Та розкидає оберемки мідні.

Укрий, тумане, стомлені дерева

Допоки сніг блукає поза містом

Хай горобина полум’я намистом

Освітлює густе грудневе мрево.

Незатишно стає у цьому світі.

Така пора сьогодні – міжсезоння.

Душа шукає затишку, осоння

І зірку, що підніметься в зеніті.

24.11.19р.

Свіча пам'яті

Переродися, духу не убити,

а наше тіло належить землі.

Прокинься, люде, страхом оповитий –

свіча волає у моїм вікні,

та плаче. То материнські сльози,

які ж вони у розпачі гіркі.

Лежать малі роздягнуті на возі,

А небо сипле сотнями зірки́…

Сучаснику! Не допусти бездушшя!

Перехрестись завидівши свічу.

Біля вогню безвинно вбиті душі

Мовчать скорботно. З ними я мовчу.

03.11.19р.

Стіна безтурботності

Усміхнене маля біжить до мами.

Ще світ йому незнаний і чужий

Щебече щось, махаючи руками,

За матінку ховається мерщій…

Надійніше не знайдете нікого,

Бо матір смачно пахне молоком.

Пізнає потім і життя хиткого,

І проліски й веселки за вікном.

Попереду і сонечко, і грози,

І серця радість, і душевним щем.

Та на життєвій, надскладній дорозі

За кого заховатися іще?

20.11.19р.

Я – Українець!

Привіт, зросійщена країно!

Спирайся на моє плече.

Перед врагом не гни коліна,

Як кров козацька потече.

Не вір ніколи бусурману,

Бо завше результат один:

Введе чортяка ув оману

І згине твій найкращий син,

Який ніколи не відступить

І не зречеться від Батьків.

Та шаблю візьме він у руки,

Щоб врятувати від катів…

Аж тіпає, коли чужинець

Волає: «Я же украінец…»

19.11.19р.

Переосмислення цінностей

Світанок заплівся в життя.

Дай, Боже, аби не останній.

Дівчатка сидять в «Інстаграмі»,

Я днів пожинаю жита.

Уже до обіду не спиться,

Бо серце частіше болить,

Але розумію це мить,

Коли у долонці синиця

Важніш журавля, що летить.

18.11.19р.

Віртуальність

Засуну писка у фейсбук,

Живі ще, любі друзі!

Ох, «павутину» сплів «павук»

Охочим до ілюзій.

Відкрийсь, комп’ютере, сезам!

У віртуальність хочу

Де сторінки прекрасних дам

І, до жінок охочих…

Зі Збаража кричать: «Привіт!» –

Львів’янин салютує…

У віртуальний вгрузли світ,

А вирватися всує.

17.11.19р.

Вільна

Завариш зранку каву,

Візьмеш до рук цигарку

Новини не цікаві,

Пора вдягати парку.

Холодним листопадом

Не думаєш про літо,

Чекаєш снігопаду

Такого, щоб із вітром

Збентежене учора

Думками не спокійна:

«Засни, уяво, хвора!», –

Ти від сьогодні – вільна.

17.11.19р.

Саме тому

«…В ім’я отця, і сина, і…» –

Слова злетіли в небо та затихли.

Козаче, ти загинув на війні.

Тримаю кулею пробитий триптих.

Тебе, можливо, Бог би і вберіг,

Не був ніколи, начебто, пихатим.

Та москалі прилізли на поріг,

А ці паскуди йдуть лише вбивати.

Не православ’я – мокшинська орда.

Не знають Честі та бояться сили.

Тому життя ти, брате, і віддав

Щоби безвинні не лягли в могили.

15.11.19р.

Ми їх здєлали!

Вітаю вас, панове, ми програли!

Чи гарно пожилося при зелі?

Узавтра скуплять спадщину за сало.

Який ти українець без землі?

Впусту ревли розгнівані майдани

І побратимів жер кривавий схід:

«Вертай у стійло, напинай кайдани…» –

Так вирішив невитравлений ж*д.

Здавалося лишається півкроку

До волі через стомлені поля.

Але хохол не може без оброку.

Цілуйте землю поки ще своя!

14.11.19р.

Мова

Тільки й розмови:

«На хліба не намажеш мови…»

Але, напевно, знати має кожний –

Народ завжди із мовою – тотожний!

Коли Держава нидіє у скруті

Першими слова зречуться манкурти!

Та, чи мені багато треба нині?

Я чути хочу: «Слава Україні!»

09.11.19р.

Здалося

Стріпонувся. Матінка іде.

Ой, здалося. Дуже-дуже схожа.

На хустинці розквітає рожа

І пливе крізь листячко руде.

До землі окутана плащем,

Був колись такий в моєї мами,

Стомленими дріботить ногами…

Крає серце невгамовний щем.

А тепер чи стрінемось ми де?

Нам шляхи небесні невідомі.

Тільки серце б’ється у судомі,

Як здається – матінка іде.

08.11.19р.

Дощова пісня

У тьму згущається блакить,

Затихли вулиці довкола.

Довгоочікувана мить –

Дощу лунає баркарола…

І серцю тісно, хай летить,

Своє виспівуючи соло.

05.11.19р.

Добробати

Так буває, брате, не ридай,

Бо не вічні, визнати це мусиш.

Найманцям тут обіцяють – рай,

Ну, а ми із Богом їхню зустріч.

І «Донбас» воює, і «Айдар»,

Назва тут по суті не важлива.

Загасає сонце межи хмар –

Зі свинцю посилюється злива…

Подивися, окрім нас – ніхто!

Стрекотять усюди автомати…

Та назад не можна там – Дніпро.

А за ним тебе чекає мати.

Ми на даній Господом землі.

Наше діло і святе, і праве!

Хай пощезнуть кляті москалі,

Українська хай живе Держава!

04.11.19р.

Скаменілий дощ

Січе обличчя скаменілий дощ.

Птахи сховались поміж віт у хащі.

Чи кинув нас Господь на призволяще?

…Несуть колеса до центральних площ.

Дивися транспорт їде до села –

То – «Злий Віщун»* себе питає, хто Я?

Приймай, земля, двохсотого Героя.

Вросла у душі людям омела

І допиває дух, і плоть до дна.

Налиті кров’ю очі у тирана.

Розірвемо ненависні кайдани,

Бо Україна нам дана одна!

І засіяє сонце. І мене

Ніщо уже не зможе засмутити,

Бо козаками підростають діти…

Хай їх «любов» московська омине.

03.11.19р.

*Злий віщун – транспорт, що

перевозить загиблих воїнів.

Вечірня зустріч

Тихий вечір алеями парку

Заблукав межи співу цикад.

Запаливши останню цигарку,

Я серпневий чекав зорепад…

Чи то пахли спокусливо ружі,

Чи уява від ночі хитка?

Бо привиділись о́брази пружні,

В тій, що сміло ішла від містка.

Віршарі на землі не безгрішні.

З королевою ми – королі!

І грудей дві омріяні вишні

Засіяли мені у імлі.

03.11.19р.

Осіння омана

Мріє за полем береза.

Озимі ще сплять у землі.

Осені вічна імпреза –

Пожовкле на сивому тлі.

Сочаться ночі туманом

І віє теплом від ріки…

Це все жовтнева омана,

Бо вже відлетіли граки.

02.11.19р.

Тиха ніч

Тиха ніч запалила вогні,

Прилюлюкала води Дніпрові.

І так затишно стало мені

Край ріки у розкішній діброві.

Зрідка вітром гойдне очерет,

Заспівають листочки про літо…

Легковію, небесний поет

Моє серце тобою зігріте.

Не турбує ніщо на землі.

Всі печалі поснули до ранку.

Тільки місяць сіяє в імлі

Та чекає зі мною світанку.

01.11.19р.