Лети, лелеко, крила заживуть.
Тобі нелегко у цій чорній днині.
Серед війни, посеред вбивств і смут,
ти – святоптах – потрібен людям нині.
Даруй життя, де рясно сіє смерть,
де на святе, здається, вже не здатні,
коли людей заповнить жовч ущерть,
сильнішим будь за постріли гарматні.
Бо ти – Любов і Віра й Благодать
неси на крилах благовіст стражденним.
Супроти зла стоїть на фронті рать.
А ти посій добро над Борисфеном.
25.01.23р.
У поштовій скриньці дві платіжки –
за доставку газу та за газ,
щось мене цей папірець не тішить,
любить влада оббирати нас.
На вікні красується Crassula*,
наче мало бути б і леве*,
замість м’яса – смажена цибуля,
морква з буряком за Олів’є.
Вчора слухав проповідь прем’єра,
каже статки значно підросли,
бідності закінчується ера…
(тож платіжок може бути – три!)
Перевірив пошту нині зранку,
аж зомлів сказавши: шоб я здох!
Дві прийшло за газ і за доставку, –
третя за доставку перших двох.
23.01.23р.
*Crassula – грошове дерево;
Леве – гроші.
Світанкове
Ще ніч гуляла на задвірках
і зорі глипали у сад,
на протягу скрипіла хвіртка
свої пісні, на свій же лад,
а вже зоря над небокраєм
все більше набиралась сил,
багряним зарево-розмаєм
ген підпаливши небосхил.
І я дивився на схід сонця
через росинки кришталю
що вниз плили по оболонці…
Світанку, я тебе люблю.
22.01.23р.
Морозний ранок
Летить синичка під вікно
і плачеться: «Зима дістала –
та чи почує її хто? –
Ой щедрик, щедрик дайте сала
і нагодуйте пташеня,
така нуртує завірюха,
морози дужчають щодня…» –
голосить птаха-відчайдуха.
Беру шмат сала, йду у сад,
колише вітер годівнички,
вщухає трохи снігопад,
анумо снідати, синички.
08.01.23р.
У бабці Галі
На ранок пахкотіла груба,
димар здавався паровозом,
до хати забігала Буба*,
що пахла сіном і морозом.
Настоювався чай із липи,
мастились бутерброди маслом,
а в грубці наче смолоскипи
горіли дрова та не гасли.
Ховала Буба носик в лапки
коли лежала на порозі,
а бабця узувавши капці
казала – бачиш, до морозу…
Куди ж іще і так вже люто
позамітало ген дороги.
Таким тоді був місяць лютий:
морозним, сніжним, самим довгим.
08.01.23р.
*Буба – так чомусь бабця назвала одну з кицьок.
На площі Ринок зранку задощило.
Таке Різдво, таке сумне Різдво,
що небу сліз утримати несила
собор Юра поплаче з ним удвох.
Хай виплачуться, натерпілось вдосталь
не високосний, але чорний рік
добавилося сивини в волоссі,
як нескінченним дням втрачався лік.
Цих сліз спинити людям не під силу.
У кожній краплі вічність, або мить.
А ще ростуть і множаться могили
і небо в нас дощить, дощить, дощить…
07.01.23р.
(відповідь на заяву російського кіокушину,
що їх спортсмени вирушають на війну в Україну)
Який же ти боєць кіокушин*?,
хіба ти воїн?, ні – сцикопіхота!
Немає в тебе Честі ні на йоту
Ояма* гартував з людей машин,
а ти продався за брудний мідяк,
за рваного рубля ідеш вбивати,
на душогубство хрестить тебе мати…
У голові не в’яжеться ніяк.
Але погибель знайде і тебе.
Поляжеш перегноєм в чорноземах,
впоперек горла тобі стануть землі…
І не таким зламаємо хребет.
Ніколи не здолати наш народ,
який боронить землю і свободу.
Козачого ми, степового роду
в нас вольність духу генетичний код.
Переможемо, ОСУ!
05.01.23р.
*Кіокушин – стиль повноконтактного карате.
Ояма – Ояма Масутатсу засновник карате кіокушин.
