У бабці Галі
На ранок пахкотіла груба,
димар здавався паровозом,
до хати забігала Буба*,
що пахла сіном і морозом.
Настоювався чай із липи,
мастились бутерброди маслом,
а в грубці наче смолоскипи
горіли дрова та не гасли.
Ховала Буба носик в лапки
коли лежала на порозі,
а бабця узувавши капці
казала – бачиш, до морозу…
Куди ж іще і так вже люто
позамітало ген дороги.
Таким тоді був місяць лютий:
морозним, сніжним, самим довгим.
08.01.23р.
*Буба – так чомусь бабця назвала одну з кицьок.
Немає коментарів:
Дописати коментар