Історична об'єктивність

Ніколи не вірте у добрих російських царів!

Ця віра породить у полі хрести, а не жито.

Бо скільки нещастя із тими царями нажито,

Та жоден із них любов’ю народ не зігрів.

Хитається небо і плаче, голосить вдова.

Це братньо-російська «любов» повалила зі сходу.

І мокша рубає найкраще коріння народу.

Та слава козацького роду в степу ожива.

Хто кров’ю своєю цю землю полив і зігрів.

Хто віру і волю в бою захистив і примножив

Сприйняти не зможе чуже і одвічно вороже –

І казку про добрих і щирих російських царів.

                                                                  27.11.18р.

* * *

Засни, моя свідомосте,

У світі неприкаянім.

Що сієш, те і виросте.

Життя, немов у маренні,

Снують людці насуплені

Від них немає користі.

Нечистим душі скуплені.

Засни моя свідомосте.

                             24.11.18р.

Передвиборче

Не по Хуану шаровари!

Подайте дону голубців.

Заметушилися Стожари.

П’яненький півник ців та ців

Хитається обабіч долі

Промови, зустрічі…

                                   – кіно.

Думки народу хоч і кволі

Не допоможе все одно.

Свинцем залиті шпальта преси

(закинь у шафу здохне міль!)

Та шкурні бачу інтереси

І чую стогін звідусіль.

ІІ

О, аромати ці пречудні!

Додай води на дно каструлі…

Так може пахнути у грудні

Крупа. (Від Бойка, чи від Юлі)!

У крові запах дещо інший.

І присмак – гірко-незрівнянний.

Та цукор з гречкою миліші! –

«Мовчи – солдатик олов’яний!»

ІІІ

Не вже оспівану Тарасом

Цю землю несказанно-милу

Під барабани і пивасик

Відправимо ми у могилу?

                                     21.11.18р.

Неймовірні перегони

Змагалися зарплата і квартплата

(У перегонах завше є резон).

Зарплата каже: «Я, хоч малувата,

Але поглянь, я жіночка – огонь!»

Квартплаті морду посмішка скосила

(Вона хоч віртуальний папірець)

Та клята має неймовірну силу –

Товстий опорожняти гаманець.

«Ти, леді, квінтесенції не плутай!

Бо, як урветься у мені терпець

То навіть не успієш і збагнути

У касі, як настане твій кінець!»

Дурня-дурнею, але суть не змінна:

Як не розтягуй нищу зарплатню

Квитанція поставить на коліна

І грошики промовлять нам – тю-тю.

                                                  17.11.18р.

Траншова допомога

Якщо на газ накинути п'ятак

(Европа протраншує стопудово).
І проковтне зґвалтований батрак.

А навіть якщо піде щось не так

То винною лишається – корова,

Бо «злиже» гроші довгим язиком.

Все рівно буде зрада то чи змова.

Бо президент з прем'єром – не причом!

Як не крути, а "чисті", стопудово!

                                                    16.11.18р.

картинка з інтернету

Перший сніг (або водієві не до сміху)

Ой, як гарно у країні!

(З Києва до Чопа)
Замітають хуртовини,
Шоферові... –
                     Оппа! –
Ондечки «КамАЗ» по трасі
Посунуло юзом.
Не щастить, іще, невдасі
Сів «Peugeot» на «пузо».
«Гелік» надуває щоки.
(Це не Каракуми!)
Що поробиш, як щороку,
«З’їзд любителів» (нівроку),
Для літньої гуми.

                        14.11.18р.

* * *

Ховає осінь у тумани сни.

Дощі свої сумні виводять гами.

Як близько через зиму до весни.

Але у ній уже не буде мами.

Кричу, благаю: «Осене, вернись!

Напитися не можу більше снами...»

Та журавлі здіймаються у вись.

За небокрай. Здається, що до мами.

                                                     11.11.18р.

Іще більшіше

(пародія)

                       (Все більш розходимось, як в небі – літаки,
                        Як два автомобілі – на дорозі.
                        Твоє життя – в реальності, у прозі,
                        Моє – в поезії, за хмарами таки.)

                                                     Ярослав Чорногуз

У небі літаки ішли ногами,

Автомобілі по дорозі теж.

Життя у прозі по-за грою меж,

А у поезії – покисло за горами.

Від самоти тиняюся кутами.

Все далі розійшлись від точки «G»

Пісні і вірші стали щось – пісні.

Насвистують із молодості гами…

Ще пеститься помежи двох крижин,

Що тріснули і труться ніби люди.

Чи буде що у них, а чи не буде?

Але на те є тисячі причин.

Всі друзі полякались навкруги.

О, вільні думи Француа де Сада.

Саме вони ведуть мене до саду,

А там круги, круги, круги, круги…

                                              10.11.18р.

Краса осені

Для осені ще сивіти не час.

Вона така прекрасна, міднокоса…

Ніяк не сіролиця, гола й боса

Чий погляд у тумані майже згас.

Для осені ще сивіти не час.

Не відпущу її чарівних днів.

Бо де ще стільки вольності поету?

Чи варто просто канути у Лету

Не переживши злету почуттів?

І цих осінніх, неповторних днів.

                                            10.11.18р.

Студентський максималізм

Як пребагато в погляді надій.

І до життя незгаслих інтересів.

Тобі ще ненаписана "Confessa"...

О, юносте! Радій цьому, радій!

Твої думки високі та ясні

Летять у даль не зморені роками.

Нехай наснага не зазнає драми

І урожаї принесе рясні.

Ніщо в житті безслідно не мина.

Всі зустрічі по суті є розлуки.

Такі хиткі життєві віадуки.

Та чи у тому є твоя вина?

                                         08.11.18р.

Кожна творча зустріч наводить на певні роздуми та висноски. Таким ось віршем підводжу нашу творчу зустріч зі студентами НУБіПУ. Щасти, Вам, юні максималісти!

Баба і брага

гумореска

(зі слів моєї (уже покійної сусідки Горончко баби Саши))

Заварила баба брагу (до Бориса й Гліба).

Захотілося старенькій потішити діда.

Глип у шибку, що це? Боже! (аж запало в оці).

У мундирах йдуть до двору здоровенні хлопці.

Вона брагу на города мерщій виливати,

А соколи, ясні хлопи, пройшли мимо хати

Кажуть: «Бабцю, нам би глянуть чи не сієш маку!»

Відібрало бідній мову, стоїть – неборака.

На фазенді – «змій зелений». В півня потанцюльки…

І ледь – ку – своє заводить захмелілій курці.

Когут глянув на служивих, що вони за птиці?

У курятнику не бачив. Надаю по пиці!

Старший подає команду (офіцер культурний):

– Йдемо звідси опергрупа! (В п’янці півень буйний).

Хочете знайти скелета? Загляніть у шафу.

Чи вас часто рятували курочки від штрафу?

                                                                  03.11.18р.

(картинка з інтернету)

Надія

Крик в осінній пітьмі не почує ніхто.

Стихлі вулиці. Зниклі трамваї…

Паморозь і ліхтар. І погасле вікно

Мене знову на розі стрічає.

Всі дороги ведуть у нічне – ніку́ди,

А сюди привели із ні́куди.

Зачекай. Все відбудеться. Тільки не йди.

Не піддайся зрадливій облуді.

                                                01.11.18р.