Для осені ще
сивіти не час.
Вона така
прекрасна, міднокоса…
Ніяк не сіролиця,
гола й боса
Чий погляд у
тумані майже згас.
Для осені ще
сивіти не час.
Не відпущу її
чарівних днів.
Бо де ще стільки
вольності поету?
Чи варто просто канути
у Лету
Не переживши
злету почуттів?
І цих осінніх, неповторних днів.
10.11.18р.
Немає коментарів:
Дописати коментар