Життя-буття

Отак і живемо – ні те ні се,

Казав мій дід: «Ні ковбаса ні м'ясо».

З народу влада кров останню ссе,

Пускаючи туманом в очі ясу.

Егей! Мій друже! – горе не біда!

В які віки наша земля не плаче?

Але тоді стоїть і смерть бліда –

Коли береш косу до рук – батраче.

Були часи московської орди –

Каган убивців надсилав загони…

А нині, брате, час для боротьби!
І не питай, по кому дзвонять дзвони.

                                                     25.05.18р.

(фото з інтернету)

Останнє

Гортаю неминучу прохолоду

(До спогадів не тулиться тепло). –

Художник день нове готує тло –

Пасьянсову перемішав колоду…

Та прийде час коли вже все одно.

Митарство – словоблуда та спокуси –

Минули. У дорогу вируша,

Жахається розхристана душа

Їй не горілки хочеться, а – мусу.

І хліба! (Саме хліба – м’якуша).

Лелечий гомін – вирвано роками.

Всиха потроху паросток землі…

Свіча і чарка з хлібом на столі…

І аксіоми не відкриті нами,

У небо полетіли журавлі...

Які б ми по життю не були вперті,

Нам істини відкриються по смерті.

                                                  24.05.18р.
(фото з інтернету)

Випускний (однокласникам)

…Пам’ятаю – ніч пливла над росами

І життя не грюкало дверми…

Відчували ми себе – дорослими,

Не пізнавши світла чи пітьми.

Марили про зоряні збіговиська…

(Вберегли нас янголи), крильми

Захистили від того чудовиська,

Яке сіє заздрість між людьми.

Спогади до мене ніжно туляться.

І радіє Вишгород нічний.

Та здається – молодіють вулиці,

Як шкільний згадаю випускний.

                                             18.05.18р.

Бабине літо

Не дивись у поле, не шукай намиста.
Просльозились очі, висохла роса.
Промайнуло тепле літо трав'янисте...
Сонячний промінчик у дворі згаса.

Жовтопадом в'ється під ногами листя.
Шарудіння тиха музика легка...
Павутинка - шовком... І повітря чисте.
Бабиного літа фабула така.
                                             16.05.18р.

Пацифістична сучасність

Пацифістичні дошкуляють оди.

У світі, що розпечений вогнем

Уже не тліють, а горять народи.

До світлодня навряд чи доживем.

Лютують «Урагани», «Смерчі», «Гради»…

У людській крові п’янко Сатані.

А за  «поребриком» ідуть – паради…

Ізнову люди гинуть на війні.

                                                08.05.18р.