Життя-буття

Отак і живемо – ні те ні се,

Казав мій дід: «Ні ковбаса ні м'ясо».

З народу влада кров останню ссе,

Пускаючи туманом в очі ясу.

Егей! Мій друже! – горе не біда!

В які віки наша земля не плаче?

Але тоді стоїть і смерть бліда –

Коли береш косу до рук – батраче.

Були часи московської орди –

Каган убивців надсилав загони…

А нині, брате, час для боротьби!
І не питай, по кому дзвонять дзвони.

                                                     25.05.18р.

(фото з інтернету)