Міська омела

А суржик сіється містами –

Вростає омелою в мову,

Якою мати колискову

Співала тихими ночами.

Летять у вирій чорногузи…

Вмирає тихо рідне слово…

Скажіть, чи може випадково

Козак ординцю йде в лакузи?

Вовчок коріння дожирає –

Землею не повиті люди.

Тому і «суржиться» усюди…

Не бачу краю, бо немає

У нас пророка. Лише – Юди.

                                       06.06.18р.