Квітневе

День починається о четвертій ранку.

Коли після сну беруся за склянку,

Ще півні своїх не співають пісень:

Чаюю, чатую, вшановую день.

Пізніше розписано все до хвилини.

Де буду потому, а де тільки нині.

Та іноді просто іду манівцями,

В садочку поснідаю із горобцями.

Присяду на лаві. У цвіті калини.

Що можна іще побажати людині?

Коли розквітають сади в білім цвіті,

О, весно моя! Як тебе не любити?!

                                                    26.01.19р.

Вічне джерело натхнення

Черпаю тебе, Україно, і п’ю,

Й напитись ніколи не можу.

Час пісню співати свою солов’ю

Про нашу любов. І про Божу.

Присяду тихенько на схилі Дніпра,

Вода поговорить зі мною.

З’явилася жінка з Адама ребра

І стала навіки земною.

Корінням у землю вростали діди

І цього нікуди не діти.

З Батьківського краю нам нікуди йти.

Із нього не підуть і діти.

                                                  25.01.19р.

Чи варте воно того?

Біла, як день, бліда, мов сніг

Біда ступає на поріг.

І стало так, що не втекти,

Не вирватися з лап біди.

У цій довічній боротьбі

Фортуна зраджує тобі.

Здається, виходу нема.

Лютує у душі зима.

Все полетіло шкереберть

Тепер чекаєш лиш на смерть

Та не врятує і вона,

Далі – геєна вогняна.

Не скресне цей підступний лід

І буде так до скону літ.

В житті ні цінностей, ні толку

Таке у всіх, хто сів на голку.

                                       23.01.19р.

А у нашому селі

                 (До світлого свята народин

                  щирого друга Михайла Голоти)

Як гарні бджоли, то і гарний мед.

У гарної людини сини гарні.

У стрісі, мабуть, є і кулемет.

Бо Україна вам не буцегарня!

І слово боронити він мастак,

Чита у школі майже всі предмети.

«Ти проти України?» – так-так-так!

Лунає довга черга кулемета.

А взагалі – взірець, душа, мастак

І ці слова, скажу вам, не дрібнота.

Такий собі справжнісінький – козак!

Зі святом, друже, Михайле Голота!

                                                20.01.19р.

Збетонілий час

Сьогодні дзвони (У) країні б’ють.

Свічки горять і ллються тихі сльози…
У кожного бійця життєва путь
Скінчилась у хрещенські ці морози.

Їх не зломив війни кровавий рок,
Кадировці, та сумнозвісний «Вимпел».
У ДАПі смерть завжди була за крок.
І кожний з них її до денця випив.

Натомлені, немиті, у золі
Тримали героїчну оборону.
Вони живі. То просто на землі
Спинився час під тяжкістю бетону.
                                                  21.01.19р.

Роздуми про українство

Душа болить. І серце крає щем.

Любити так нелегко Україну.

Де я такого дурня ще зустріну?

Щоби пройти у двох над вирвищем.

Кумпаняться зросійщені брати.

Не та їм віра, влада, ненька, мова…

Мене зовуть, не ладиться розмова.

Бо – гекаю, і говорю на – Ти.

Іду туди, де вітер гомонить.

Росою п’ється вільна Україна.

Косити час травиця по коліна.

Люблю тебе, о, невблаганна мить!

На все любов і воля Божа є.

Що принесе мені прийдешня ера?

Та правильно казав Степан Бандера:

«У боротьбі Держава постає.»

                                                 20.01.19р.      

Зернятко

Запам’ятай, мій  друже, ти – людина.

А це у всі віки було святе!

І будь-яка посіяна зернина

Чи хочеш, а чи ні, та проросте.

Не всі шляхи нам дано протоптати,

Зірвати із небес не всі зірки.

Та найцінніше це – батьківська хата,

Що від біди сховає залюбки.

Життя воно до наших втіх охоче.

А як засієш поле, що без меж

Збирати будеш, ой, не те, що хочеш.

Бо, що посіяв, те вже і пожнеш!

                                                  19.01.19р.

Морелі

На білі пелюстки лягає сніг.

Прийшла метіль, здається, що востаннє.

Я залюбки зігрів би вас диханням

Морелеві дівчатка, якби зміг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима

Свої останні, білі акварелі

Розкидує на білий цвіт морелі

І виходу здається що нема…

                                      18.01.19р.

Кіборг

(з реального листування з

одним російським офіцером)

Казав русак: «Як навпаки, це – гробік*.

Відіб’ємо летовище собі!» –

Та москалі бояться ще в утробі,

Вкраїнця що постав у боротьбі!

Для мене домовина то Росії

Жаский і неотесаний чупрун.

Що не царьок – то покидьок-месія.

Гульня і святотатство межи трун.

Сказав йому: «Шо кіборги безвинні.

Бо землю боронити це не гріх.» –

Але я точно знаю, що віднині

Північній «брат» не зайде на поріг.

                                                  17.01.19р.

* мова йде про перевернуте слово – кіборг.

Кохання

Поєднані надтонкі силуети

Між ними вічність і зоряний пил.

Іще слова даровані поетом

Наснаги придають і росту крил.

І неможливо вічне зупинити,

І душ польоту не спинити млі.

Бо те, що закарбоване в граніті

Життя людське лишило Землі.

                                        16.01.19р.

Криниця

Журавель і птиця, і не птиця.

Стареньке цебро скреготить.

І пахне дитинством водиця.

І серце бентежить ця мить

Коли набираю джерельну,

Найкращу на цілій землі

У стужу, чи спеку пекельну –

Росу, що смакує мені.

Журавка стоїть при дорозі

Десятки, ні, – тисячі літ.

Здається злетіти не в змозі,

Та це – журавлиний політ.

                                    15.01.19р.

Без розписки

Ховаємось, як миші по кутках.

Розхристані, утомлені, байдужі.

І серце студить надприродній страх,

Що сядемо у допру чи «калюжу».

Мені здається бачив нас Петро.

Він язика тримати не уміє!

Просвічується ліхтарем шатро…

Прощай моя любима Соломіє!

Злочинці ми, закон понад усе!

Амністії нема нам і не буде!

Мене від пережитого трясе.

Помилуйте, благочестиві люди!

Зірвався, не моя тому вина.

Хиткий цей шлях, потрапив у огуду.

Бо так тягло до неї, а вона

Ледь прилягла і оголила груди.

У нас п'ятнадцять років, як сім’я

І маємо, і донечку, і сина.

А тут така пригода, woo a la!

Що ніби жінка ця і не дружина.

Тому і маємо такі похмурі писки,

Був секс у нас сьогодні без розписки!

                                                     14.01.19р.

Не починай весни раніше

Муркоче підозріло Васильок.

Із пелеха не вабить його нить.

Іще зими не вийшов повний строк.

На вулиці мороз. Йому ж кортить.

Нехай іде. Сьогодні двадцять п’ять!

Упала ртуть до низу від нуля.

А, що робити? Коли усі сплять,

А котикове «Мняу!» – дошкуля.

Прийшов на ранок супиться, мовчить.

Несу ветеринару на кастра-

Ці (ю)ги і морози, одна мить…

І бовтуни одріже медсестра.

Лежить Васьок, на вулицю ні-ні.

Під грубою йому весна і рай…

Ото ж, дружок, заводячи пісні

Цю казку, як науку пам’ятай.

                                            12.01.19р.

Єднання

Ти така маленька.

               Дай зігрію тебе у долонях.

Перша зірка на небі

               ще далеко до поцілунку.

Хочеш вечора свіжого?

               Хочеш долю бери – чаклунку.

А потім буде – життя,

               наша доня і сніг на скронях…

А тепер, ти така маленька

                і будеш такою довіку.

Наші дні не скінчаться

                за земним є небесне життя.

Чуєш стогін всесвіту?

                Чуєш вітру підступне виття?

Ти не бійся нічого.

                Стань за спину свого чоловіка…

                                                           11.12.19р.

Гріхопадіння

Гріхами дорогу до раю не мостять.

Нетлінна субстанція наша душа.

Дивися, он хрест на самому погості.

І люди звідтіль, і туди вируша.

І кожен шукає частиночку Бога,

Та ближньому руку в біді не подасть.

І падають душі у пекло знемоги.

Байдужість людська найстрашніша з напасть.

Вставай і не бійся, дивись, промінь сонця

І неба найкращого, краща блакить.

Ми всі діти Божі у нашій сторонці.

Та Совість, на жаль, багатьох іще спить.

                                                           10.01.19р.

Весняний настрій

Йдучи від горизонту промінцем

У верболози під лелечий клекіт.

Умита першим, лагідним дощем

Весна крокує у краї далекі.

Це ми засумували за теплом

І душу снігопади остудили.

Окутали морози льодо-склом

Маленьку річку стиснули щосили.

Та промайнув лютневий зимодень.

Промінчик сонця усміхнувся людям.

Хори струмків у щебеті пісень.

Вдихну таку весну на повні груди.

                                                  09.01.19р.

Побачити щоб вмерти

Побачити Париж і вмерти.

Я, вам скажу така дурня.

Не те, щоби лякався смерті.

Мене дратує – маячня.

Задме вітрисько на болоті.

Сніги розбудить буревій.

Поки душа живе у плоті

Наплодить ум дурних надій.

Якщо не бачив ти Парижа

Ні уві сні, ні наяву,

Присядь, мій друже, чуєш – тиша.
В якій я років сто живу.

                                       07.01.19р.  

Молімося

Молімося

                (пане Вікторе,

                 розділяю Ваш сум.)

Лягають сніжинки. Рядками

Слова закружляли в імлі.

Молися за всіх, хто не з нами

І за живих на землі.

Деталей ніхто не познає,

Цю тайну хранять небеса.

Бо смерті по-суті немає.

Лише таїна нависа.

Молімося, браття слов’яни,

У слові є сила і суть.

За всіх, хто сьогодні не з нами,

Кого ми не в змозі вернуть.

                                      06.01.19р.

Різдвяне

За мене заступися,

              не дай розтворитись у ночі.

Хай гойдає осоння

              найкращі хвилини життя.

Переливи пташині

              співають, і вітер шепоче,

І осяюють путь

              золотаві, налиті жита.

Ця дорога тяжка,

              бо шляхи йдуть од себе до себе.

Підгинаються ноги,

              на плечі лягають літа.

Але що у житті

               ще для щастя нам людського треба?

Лиш молитва

               від серця до Бога. Та Матір Свята.

                                                               06.01.19р.

Аполітично про політичне

В політиці у нас усе ніштяк!

Країну бузувіри вже роззули.

Раніше у бандитів був – общак.

А нині партії – притони та притули.

Всі міністерства схоплені за те,

Що куриця знесла в моїм сараї.

Корупція мов лілія цвіте,

Як далі жити навіть і не знаю.

Забив у навігатор – МВФ.

Візьму кредит, хай пишуть на Державу.

Мабуть, створю собі партійний блеф.

А, що таке? Я маю повне право!

На власний, непоганий – ніштячок.

І подоїти добре субкультуру

А, як наб’ю купюрами мішок

Про чесність говорити також буду.

                                                      04.01.19р.

Президентські перегони

Чи вихід є? Ніхто не зна.

У ці тяжкі моменти –

Кого всі посилали на…

Плетуться в президенти!

Та не дивує те мене

(Посада надто хтива)!

То крісло зека не мине,

То мітять: Вова, Ківа…

Я гривню ставлю до п’яти,

Навіть продам канапу!

Після фіналу я і ти –

Смоктатимемо лапу!

                             03.01.19р.

Коловорот

За тихим шелестом снігів,

За сріблом інею – скрижалі.

Здійсниться все, як ти хотів

Та є питання: а що далі?

Готується зійти зоря.

Отелиться, дай Бог, худоба.

Свічки горять у вівтаря

У печі дозріває здоба.

А потім сніг спаде з межи.

Візьмеш до рук старе орало

І скажеш: «Боже поможи!» –

Отак життя бере начало.

                                  01.01.19р.

(картинка з інтернету)