Вічне джерело натхнення

Черпаю тебе, Україно, і п’ю,

Й напитись ніколи не можу.

Час пісню співати свою солов’ю

Про нашу любов. І про Божу.

Присяду тихенько на схилі Дніпра,

Вода поговорить зі мною.

З’явилася жінка з Адама ребра

І стала навіки земною.

Корінням у землю вростали діди

І цього нікуди не діти.

З Батьківського краю нам нікуди йти.

Із нього не підуть і діти.

                                                  25.01.19р.