Запам’ятай,
мій друже, ти – людина.
А це у всі віки
було святе!
І будь-яка посіяна
зернина
Чи хочеш, а чи
ні, та проросте.
Не всі шляхи нам дано
протоптати,
Зірвати із небес
не всі зірки.
Та найцінніше це –
батьківська хата,
Що від біди сховає
залюбки.
Життя воно до
наших втіх охоче.
А як засієш поле,
що без меж
Збирати будеш,
ой, не те, що хочеш.
Бо, що посіяв, те вже і пожнеш!
19.01.19р.
Немає коментарів:
Дописати коментар