Місце сили

(слов’яно-міфологічне)

Буря розхитує крони дерев,

Шелест здійнявся в зеленому листі

З неба краплинами срібне намисто

І громовиці звершається рев.

Чуєш там хтось мене зве за вікном?:

«Вийди до дуба я дам тобі сили,

Сльози мої щойно землю зросили

І блискавка небо ріже серпом…

Ти не побачиш, довірся і йди,

В серці не май ні вагання, ні дрожі

Отримай від мене силу Сварожу

Рухайся сміло вперед до мети…» –

Вийшов у тьму, де звучав дивний глас,

Знаю цей дуб він самотній одвіку

Ні днів, ані років невідомо ліку…

Обняв. І борвій тихо згас.

31.05.20р.

Прощай весно

Рядочки ледве зримі

У відсвіті вікна

Легкі лягають рими…

Прощай п’янка весна

З грозою та дощами,

Зі співом солов’їв,

Прекрасна до нестями,

Що я ледь не зомлів,

Напоєна блакиттю,

Цілована теплом

Твої прекрасні миті

Розтали за вікном.

30.05.20р.

А сенс?

А сенс твоєї вищої освіти

Коли ти лізеш ближньому в кишеню,

Останніх мідяків поцупиш жменю

І будеш надбанню цьому радіти…

Чи пройдеш повз людину, що присіла

Раптово біля дерева у парку.

А що тобі? Ні холодно, ні жарко…

Не маєш до чужого болю діла.

Зростають за твоїм приміром діти,

Викидують сміття на тротуарі…

«Володарі» життя завжди в угарі.

А сенс твоєї вищої освіти?

30.05.20р.

Добридень люди!

Вітер колише ще сонні лілеї,

Трави спивають ранкову росу,

Мрія прокинулась, йду я до неї.

Хочу побачити неба ясу.

Сонечко сходить, радіє планета,

Води Дніпрові шепочуть: «Привіт…» –

А на воротах розкинув тенета

Хоче зловити павук цілий світ.

Мило і любо вітає природа

І не турбує мене метушня…

Маю сьогодні ранкову нагоду

Вам побажати – доброго дня!

29.05.20р.

Казка для дорослих

На болоті жаба ква та ква

Витирає сопляки зелені:

«Порятуй нас, матінко Москва,

Від бандер спаси, великий Ленін!

Мову відбери нам, хай язик

Чоботи володаря оближе,

Бо для мене Україна – пшик,

Мокшинська братва до серця ближче…»

Навпаки не крутиться ніяк.

Мізки не працюють анітрохи.

Бо Герой з АТО йому – чувак,

А себе звеличив до – нелоха.

28.05.20р.

(шановні читачі! Перед тим, як писати

свої гнівні коментарі вкажіть, будь ласка,
де саме я написав неправду!)

Не вір нікому

Не вір своїм очам і власним вухам.

Нарід купити легко на «Свати».

Коли здається близько до мети,

Йому «Слугу народу» деспот втюхав.

З екрана ми отримали екстаз.

На лісапеті їде президент…

Та є у цьому ще один момент –

Поширення кіношних метастаз.

Картинка супер-пупер – молодець

Голобородько виліпив плацдарм…

Всі по кущах, карателі – алярм!

Finita la commedia – кінець.

28.05.20р.

Піїтство

А піїти дуже войовничі.

Говорю: «Помилка.» – все капут!

Слиною заліплять пів обличчя,

А якщо погладжу то все – гуд.

Йде Пегас кульгаючи по римі,

Плуг не тягне розміру рядка…

Але ж душі їх такі ранимі

Щось скажи – заробиш копняка.

Сторонюсь віршованого брата,

А ще більше сестер по перу,

Римачі, як стануть лупцювати

То кісток довіку не зберу.

27.05.20р.

Коротка пам'ять у сторіччя

Сьогодні усе, як сто років тому.

Одвічна ця трійця: рак, лебідь і щука

Шматують Державу. Нехитра наука.

А ми споглядаєм цю сцену німу.

Уже міражами постали руїни,

За ними не буде тебе, Україно…

Останнє питання: «Земельки кому?»

Забули про вислів: «Не знаючи броду…»

Лакеїв обрали чужого народу

І скиглим на долю з питанням – чому?..

27.05.20р.

За Батька

Ось мій Батько, подивись росіє,

Ти мені ув очі подивись!

Бо якщо козак зерна не сіє,

То його душа злетіла ввись.

Я не плачу. Козаки не плачуть…

Та настане божий день коли

Самопала я заб’ю на вдачу

Бо ми є Вкраїнські соколи…

Отоді молися на колінах!

Чортова москальська сатана

Я тебе докінчу у руїнах…

І у світі скінчиться війна.

24.05.20р.

Борщику зварити?

(картопля 45 грн 1кг, долар 27грн!)

Ну що, панове, борщику зварити?

Картопелька не муляє в ціні?

Давай, Петро, скорій неси корито…

Бо кажуть на війні, як на війні.

Хохляк за сало зрадить Батьківщину,

За ковбасу він матінку продасть,

Що не доїв ховає у шпарину…

Заначка урятує від нещасть.

А Г+Г морозиться, неразу

Не піднімає теми про борщі.   

А нині ціни доведуть до сказу,

Як звариш то хіба порожній щі.

Покращення підкралося раптово.

І мови не намажете на хліб.

Як завтра обиратимете знову,

На всяк випадок є знайомий піп.

24.05.20р.

Замковище*

Чи стане вітер у пригоді

На цій насупленій горі?

Де навіть час волає: «Годі!» –

І не зростають чагарі.

Мабуть, отут відьмацьке кодло

Перекликається вночі

І хмари виставили кудли

Й летять з усіх усюд сичі…

Хмеліє ніч передчуттями,

Погаснуть зорі у сльоті.

І захлинається, безтямно

Дніпро реве на самоті.

Та ніч минає. Тихо-тихо

Стає довкола і мені,

Тепер здається оте лихо,

Лише наснилося у сні.

22.05.20р.

*Замковище – Замкова гора біля якої

була наша хата. За розповідями бабусі

на цій горі стояв замок княгині Ольги.

Фото саме тої гори

Переосмислення

Я не лізу в державні мужі.

Відхворів. Людям правди не треба.

Та, як легко стає на душі,

Коли бачу над озером верби.

Замахали до мене здаля.

Ох, а любо як. Певно впізнали.

Обіймаю зелене гілля́

Ці тоненькі, життєві скрижалі.

Ми зростали із ними отут,

Де Дніпро поховав косовиці

Та червневої зливи салют

Відтепер може тільки насниться.

21.05.20р.

Від Силків до Силків*

(із циклу Карашинські жита)

Шлях лежав через річку і ферму.

Інший кладкою та через ліс.

Я на закруті виберу сперву

Путь, яку мені янгол приніс.

У житті люди кажуть – це вдача,

А мені, що малому було?

Бо життєва лежала задача

До Тамарки* дійти крізь село.

Щось у торбі обтяжує руку

(Сплющу очі усе наяву).

Проганяю лозиною крука,

Стежку б’ю собі крізь кропиву.

За годину доходжу до тітки,

Віддаю від бабусі дари…

Я і час цій історії свідки.

Сорок років з тієї пори.

20.05.20р.

*Силко – прізвище Бабусі та тітки Тамари (у вірші Тамарка так її називали) найстаршої материної сестри.

Домовлялися

(із циклу Карашинські жита)

Зелений ліс накрила мряка,

У шибку дощик дріботить…

Чого йому із ранку плакать?

Де неба сонячна блакить?

Сидять бешкетники у хаті,

На річку йти сьогодні – зась!

Іще не снідавши, кошлаті.

А на ріці  клює карась.

Вминаю молоко із хлібом,

Сніданку краще не знайти,

Ми домовлялися з сусідом,

Що він і я, і два брати…

У лісі вудок наламали,

Замайстрували поплавки…

Наловим карася чимало

Та чи відпустять до ріки?

На річку, звісно, не пустили.

Але у лісі, де дуби,

Я серцем відчува щосили

Назавтра виростуть гриби…

09.05.20р.

Кумасик, гречка і овечка

Скочив якось кум у гречку,

Терпіти не сила.

Виглядів собі овечку,

Що траву косила.

Він до неї, любко мила,

Йди мені на руки…

А вона йому щосили –

Хук… Оце наука!

Кум лежить зі струсом мозку,

Коли той існує.

Каже, що попав у пастку

Й доказати всує!

Будь галантним кавалером,

Якщо ти мужчина,

Бо також зустрінеш леді

Із – кіокушина*.

18.05.20р.

*Кіокушин – повно контактний стиль карате.

Фото з інтернету.

Бажання весни

Ми чекали теплої весни,

А вона вмивалася сльозами

І до літа пхалася «Возами»…

Не було у тім її вини.

Задощило. У Карпатах сніг.

Затремтіли змерзлі абрикоси

І пташа мовчить дзвінкоголосе,

Пелюстки посипались до ніг…

А душі квітневі сняться сни.

Прохолодні ще травневі ночі

І гроза на небі щось белькоче…

А душі так хочеться весни.

16.05.20р.

Пташа

Під стріхою цвірінькає пташа.

Беззахисне. Шукає маму й тата,

Не вміє голопуцьок ще літати.

А може це хатиночки душа?

У пам’яті спливає дивосвіт,

Тут прожили дідусь й бабуся в мирі

Та душі їх зібралися у вирій.

Не зупинити вічності політ.

І ось тепер щороку навесні

Мале пташа витьохкує щосили,

Коли йдемо провідати могили.

Та інше відкривається мені.

15.05.20р.

Час іде по колу

Дощиком дрібненьким здивувала осінь,

Вранішнім туманом, жовтим листям клена,

Шовком павутинки, що тремтить між сосен,

Вишитим у річці лісу гобеленом.

Зимонька вдягала ніжно-білі шати

І покрила річку та озе́ра льодом.

Саме час підходить рік новий стрічати,

Славно щедрувати, освятити воду.

У купелі першій покупайся, весно,

Зігрівай, Ярило, до сівби опілля

Хай розквітне поле і земля воскресне,

Урожаї вродять доні на весілля.

Червоніє літо вишнями рясними,

І дощу радіє в небі громовиця,

Як мала дитина я радію з ними.

Та невдовзі осінь чарівна насниться…

14.05.20р.

Суходіл

Порожнеча висотує душу.

Килимами у полі підбіл.

Та біду нині визнати мушу

Україна стає – суходіл.

Висихають і пісня, і мова,

Солов’ї покидають гаї,

А за спиною з ворогом змова

Танки траками мнуть врожаї.

Виринають зросійщені юди,

Засівають отруйне зерно.

Українці не вже ми не люди?

Знов одягнем російське ярмо.

12.05.20р.

Один із...

(таких було близько 300.000!)

Через лінію фронту він пройшов до своїх,

Полихала війна і було не до жартів.

Та надшвидко з’явився провісник із тих,

Хто команду дає: «Взяти, суку, під варту!» –

Через тиждень зізнався, що німецький шпигун,

Що літак приземлив і не був він підбитий.

Не горів у лазурі літаковий двигун,

А товариша «здав» і купив право жити…

Довести як катюзі, що насправді не так.

Через фронт перейшов і без бою і з боєм.

Це у травні було, коли цвів буйно мак.

Та його розстріляли на зорі перед строєм.

09.05.20р.

У селі

(із циклу Карашинські жита)

Любив Адама я і Єву*

І цей Едем, що за селом…

Колись було у ніч серпневу

До неба припаду чолом,

Вишукуючи зорепади.

У місті не побачиш, ні.

Цвіркун співає серенаду,

А я сиджу собі на пні.

Роса вмиває голі плечі

І зуб на зуб не попада.

Спустіли гнізда вже лелечі,

Пішла на ферму череда…

Зібрали сіно у копиці –

В селі багатство світове.

І манить неба таємниця,

Аж поки тітка не позве.

08.05.20р.

*Адам і Єва так звали коней.

Нічний дощ

Сумує дощ в нічному кінозалі,

Не йде глядач, овації нема.

Якщо таке продовжиться надалі,

То завтра може грянути зима.

Зима сердець ніяк не календарна.

Вода нуртує в світлі ліхтаря,

Мелодія дощу звучить прегарно,

Під тихі барабани дзиґаря.

Але цього на жаль ніхто не чує,

Стікають сльози на холоднім склі…

Достукатись душі сьогодні всує –

Романтики пощезли на землі.

07.05.20р.

Тенденція життя

Тенденція життя проста -

Люблю кота за незалежність,

Обожнюю за вірність пса

І мишеня за обережність.

Люблю дощі за прямоту,

Короткі блискавки і грози,

Відверту тиші самоту,

Тріскучі лютого морози.

І березневі ручаї,

Сади квітучі та заграви,

Дніпрові схили, бджіл, гаї…

І запах свіжої отави.

06.05.20р.

* * *

Ремінісценція життя

Туманами густими вкрита,

Звертаюся до часу я:

«Скажи но, друже, чи ми квиті?» –

Лунає відголос – тік-так

І розумій оте як хочеш.

Можливо це творити знак,

А може і біди наврочиш.

Ще рано думати про те,

Що завтра сорок восьме літо

Яке так швидко відцвіте

Й час за село йти жати жито.

04.05.20р.

В …надцять

Вона іде закохано-щаслива

Нема на юнім серці відчуття –

Попереду сльозин чекає злива

Й розділене на – до й було життя…

Та, як сьогодні весело і дзвінко

Лунає цей дитячий, ніжний сміх.

А десь полин вже дозріває стрімко,

І близиться розлука й перший гріх…

Але сьогодні так безжурно лине,

Дарують крила радості політ.

Хай буде над  тобою небо синє

І доля стеле квітами сто літ.

04.05.20р.

У Львові

Старими вуличками знову

Дощу чекаючи іду.

Не можу жити я без Львова

Лікує він мою нуду.

Знімає втоми та печалі.

Мелодіями древніх площ

Свої записує скрижалі

Найкращий в світі Львівський дощ.

03.05.20р.

Йди но сюди!*

Нас кожна мить наближує до Бога.

Купуй валізи, гроші в них клади!

Коли в останню повезуть дорогу

Перед Петром із чим постанеш ти?

В пустих руках немає покаяння,

А є леве домовишся, простять.

Пакуй усю валюту в чумудани!

Душа – ніщо, у міді благодать.

На Совість покладатися даремно,

Бо до могили швидко доведе,

А під землею холодно, і темно,

Й спасіння не побачите ніде.

Неси сміливо капітал до церкви,

Навіщо тобі вдома лантухи?

А суп зварити можна і з консерви.

Зате «відпустять» всі твої гріхи.

02.05.20р.

*Звісно даний вірш відноситься не до всіх

Священнослужителів, але є над чим задуматися. 

Весняна ніч

Біленька хата у саду вишневім

Зраділа першій пісні солов’я,

Після грози смарагдові дерева

У срібні краплі вкритими стоять.

Леліє вітер кожну пелюстинку

Вигойдує, умощує до сну

І тиха ніч снує біля будинку,

Приспати хоче втомлену весну.

І місяць-брат прокинувся у небі

Й хмаринки десь за небокрай пливуть,

І цвіркунець співає межи стебел…

Сьогодні рай земний гостює тут.

01.05.20р.