(із циклу Карашинські жита)
Шлях лежав через річку і ферму.
Інший кладкою та через ліс.
Я на закруті виберу сперву
Путь, яку мені янгол приніс.
У житті люди кажуть – це вдача,
А мені, що малому було?
Бо життєва лежала задача
До Тамарки* дійти крізь село.
Щось у торбі обтяжує руку
(Сплющу очі усе наяву).
Проганяю лозиною крука,
Стежку б’ю собі крізь кропиву.
За годину доходжу до тітки,
Віддаю від бабусі дари…
Я і час цій історії свідки.
Сорок років з тієї пори.
20.05.20р.
*Силко – прізвище Бабусі та тітки Тамари (у вірші Тамарка так її називали)
найстаршої материної сестри.
Немає коментарів:
Дописати коментар