Ніколи не вірте у добрих російських царів!
Ця віра породить у полі хрести, а не жито.
Бо скільки нещастя із тими царями нажито,
Та жоден із них любов’ю народ не зігрів.
Хитається небо і плаче, голосить вдова.
Це братньо-російська «любов» повалила зі
сходу.
І мокша рубає найкраще коріння народу.
Та слава козацького роду в степу ожива.
Хто кров’ю своєю цю землю полив і зігрів.
Хто віру і волю в бою захистив і примножив
Сприйняти не зможе чуже і одвічно вороже –
І казку про добрих і щирих російських царів.
27.11.18р.
Немає коментарів:
Дописати коментар