Тихий вечір алеями парку
Заблукав межи співу цикад.
Запаливши останню цигарку,
Я серпневий чекав зорепад…
Чи то пахли спокусливо ружі,
Чи уява від ночі хитка?
Бо привиділись о́брази пружні,
В тій, що сміло ішла від містка.
Віршарі на землі не безгрішні.
З королевою ми – королі!
І грудей дві омріяні вишні
Засіяли мені у імлі.
03.11.19р.
Немає коментарів:
Дописати коментар