Як хочеться перепливти Дніпро,
Туди, де починалося
дитинство.
Коли усі вважали: ти ніхто!
І пити роси – роси материнства.
Як хочеться потрапити у сад,
З якого всі ми виростали в
люди,
Але на жаль нема шляху назад,
Нема шляху… та певно і не
буде.
Як хочеться вернутися туди,
Де мене мама обіймала ніжно…
Як хочеться!... летіти чи плисти…
Та брама часу пружиться залізно.
14.05.17р.
Немає коментарів:
Дописати коментар