І терпить, і плекає нас,
І вирива зі сьогодення,
І є вагон його чи жменя…
О величавий пане – час!
Ми летемо у неба вись,
Чи повземо, таке вже діло.
А торкнемо його несміло,
Зникаємо у раз кудись.
12.05.17р.
Немає коментарів:
Дописати коментар