Життєвість

Коли зима зав’яжеться у грудях

Така, що воля жити пропаде,

Як буде – віра, то і щастя буде           

Воно потрохи зійде де-не-де.

Чи паморозь осипле ненароком

Безпам’ятства сипучий буревій,

Мине і це, легеньким іди кроком

І хай – надія сяє із-під вій.

Життя твоє велике та єдине

Душа розкриє свої крила знов.

Нехай обіймуть донечка із сином

Оце і є справжнісінька – любов!

                                           21.07.17р.