Гефест і пані.

Гефест і пані

                  (політична сатира)

І

Коли Гефест, це той, що син Олімпу,

Спочити біля кузні раз присів,

До нього підійшла натомість жінка,

По вигляду з якихсь чужих країв.

На лабутенах, бублик німбом світить,

На плечі натягла «Луї Віттон»,

(місцеві в таку розкіш не одіти)

Спитала не ховаючи свій тон:

Чому розсівся ледарю й невдаха?

У моїй кузні місця таким – геть!

Ти тут сидиш тепер на правах птаха,

І очі сяють немов вірна смерть.

Гефест підскочив з наглості такої!

Чи мо на місці її спепелить?

Але ж не гоже Греції герою

З жінками спори про таке водить.

(Гефест):

– Ти хто така? Яке ти маєш право

На мою кузню ? Що за новина???

А «баба» посміхається лукаво,

Немов вселився в неї сатана.

(Вона):

– Мовчи! Кажу тобі, все по закону!

Брехати брехні я тобі не буду!

І сує йому ніби аксіому –

Це виписка з Печерського райсуду!

Ось витяг із єдиного реєстру,

Довіреність нотаріуса й ще,

Гефест не бачив оттакого жесту,

Що відрубає руку по плече!

(Гефест):

 – Стривай, стривай, якого кажеш суду?

Це взагалі то є – святий Олімп!

У кузні працювати й далі буду!

Хай Зевс нашле, на тебе жінко, грім!

(Вона):

– Що ти верзеш неграмотний холопе?

Ось довідка, що ти давно банкрут!

За Зевсом, не ховайся більше хлопче!

А Зевс блатний чи що, я не пайму? (русизм потрібен!)

(Гефеест)

 – Який банкрут? Я золота віз маю,

Для Гери тепер трон її кую!

(алмази із кишені він виймає)

А вона зирить й каже:, ну-і-ну!

(Вона):

– Дебіл чи що? кажу тобі, моє це!

Ось довідка, дивись, Печерський суд!

Ось витяг із єдиного реєстру!

А це папір, про те, що ти банкрут!...

ІІ

Я не берусь судити дані речі,

Тим більше, що ухвалу виніс суд!

Доречні, ці слова, чи недоречні?

Я лиш вказав, на ницість та на бруд!

І не важливо, Бог ти, чи людина,

Якщо в суді за гроші скажуть так,

Ти будь хоч Бог, хоч чорт, а хоч людина,

Все рівно залишаєшся – дурак!

                                         24.12.16р.

(малюнки взято з інтернету)