Бабусина хатина

В бабусі завжди пахло молоком.

Це спогади мого дитинства чисті.

І сни від них, яскраві, променисті –

Хатина, що пропахла молоком.

Моє село без краю та без меж

Ріка і ліс – то ніби огорнули…

У пам’яті зігрілося минуле

Я до тепла того горнуся теж.

А часу літ, невидиме крило,

Змінило різко кольори пастелі,

Життя повиїдало акварелі…

Розтанули, тумани і село.

Де найтепліші спогади дитинства:

Ріка і ліс, бабуся, материнство…

І хата, що пропахла молоком.

                                         16.02.17р.