Осіння жінка

Хай переллється усмішка ранкова

Надкрай усіх печалей і негод.

Не вішай носа, леді загадкова.

Позаду дні недоспаних спекот.

Ще трішечки, й потягнуться у небо

Веселиків збентежені ключі.

Та мріє пані (видно так і треба)

Ув осені позичити парчі.

І місяця ввібрати срібний спокій,

І золота із кленів, і  беріз.

То не сумуй же, леді синьоока,

Диви, яка краса настала скрізь.

                                           07.09.18р.