Даруй діброві
чудотворну вроду
І «бабиного літа»
насолоду,
І мідне
шелестіння клена віт.
Стрімкі потоки
днів не зупиню.
Та, хай роси нап’ється
ще природа.
Попереду зимова
прохолода,
А хочеться не снігу, а вогню.
Розпечених листків,
де сонця цвіт,
Де крапельки
сльози на павутині
І неба перепліт в
аквамарині…
Іду до тебе,
осене, привіт!
01.09.18р.
Немає коментарів:
Дописати коментар