Серце у грудях мов птаха
рими дарує мені.
Хто я – поет, чи – невдаха
проміж піїтів землі?
Скільки спокуси усюди,
знаю, було так завжди́.
Хочуть видовища люди
більше святої води.
Слово уже не зціляє,
тупиться мов лемеші,
сохне суцвіттям конвалій –
вірш не лікує душі́.
08.03.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар