Соціально-неблагодійний вірш

(з життєвих спостережень)

 

Пропито все, всі бабині ікони

на стінах дранка* ребрами похмілля

і не питайте, чи ударять дзвони,

чи буде край страшному божевіллю.

 

Ридає мати пенсію забрали,

дорога йде від «лавки»* до дивану,

а в хаті вже «засіли» аксакали:

«По п’ятдесят*…» – і почалась «нірвана».

 

Хмільний угар у чаді цигарковім

ця хата зветься у селі – «Аптека».

І тільки мати молиться Христові:

«Пробач дітей, бо бачать недалеко.

 

Прости їм, Боже, ще прозріють може,

пізнають щастя, не підуть по миру…».

І лине в піднебесся слово кожне,

але для неї точиться сокира.

 

Проснуться діти з перепою чорні.

Кров пролилася – соціальна карма.

Час зупинитись настає – сьогодні.

З десяткою в руках убита мама.

10.03.21р.

* Дранка – дощечки якими оббивають стіни;

   Лавка – магазин у селі;

   По п’ятдесят – заклик випити.