Стікає ніч по краплі темноти.
Сіріє ранок першими думками.
Душа ще не боїться наготи
і до знемоги грається словами.
Так пишуться поеми на землі,
народжуються ві́рші та романи.
Якщо прекрасне вгледів ув імлі
в нагоді, певно, кожне слово стане.
З’являється із криком немовля.
Зі стогоном душа до Бога лине...
Бо саме так влаштована земля
й кохання найчистіше, – журавлине.
Не кожен може упіймати мить
Де темінь ночі витікає в сірість
Тому допоки людство тихо спить,
торкнути слово має хтось сміливість.
20.03.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар