Розгублено шукаю зранку
свій залишок нічного сну,
через прощілину фіранки
зумів угледіти весну.
Іще птахів не чути звуку
і не здіймається блакить,
а вже весна крокує бруком
й ручай під вікнами дзюрчить…
15.03.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар