Зварив баб Лушиного супу,
ледь не забув про галушки
ще й часнику натовк у ступі…
Знімаю пробу, як вершки.
Чогось у нім не вистачає:
на сіль – нормально, зелень є…
Де взяти трішечки розмаю
того, що бабця додає?
Але вже ні́кого спитати
давно пустує старий двір,
осиротіло стоїть хата,
шибками глипає до зір.
Немов зове до себе спомин,
який прокрався крізь роки.
Я пам’ятаю: дихав комин,
а нині каркають круки.
25.03.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар