ПриЗедент мовчить. Ковтнув язик.
Відібрало, певно, в нього мову.
Він дивитись в очі путі звик,
а у нас 200-ті хлопці знову.
Перемир’я з ворогом таке:
ми їм хліб і сіль, вони нам – міни,
звідти йде отруту, їм – саке,
подарують ще і пів країни.
Гинуть наші хлопці за маразм.
ПриЗедент стріляє підло в спину.
З офісу не співчуття – сарказм.
А вони ж злягли за Україну!
27.03.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар