Картина за моїм вікном
мені здавалася не змінна:
сіріють однотипні стіни,
бордюри дихають вапном,
стоять автівки на проході,
і лавки, що давно не в моді,
і недолугий гастроном…
Та все сьогодні ожило:
дерева вкрились першоцвітом,
дзумлять джмелі, гуляють діти,
радіє сонечку зело…
І сірість зникла мов примара
дитячий гомін їй не пара…
Не друзі – шаре* і тепло.
31.03.21р.
*Шаре – сіре.
Немає коментарів:
Дописати коментар