Вона щаслива. З букетом квітів
іде дорогою прямою.
Здається їй ніхто у світі
не згустить хмар над головою.
Та вередливе жіноче щастя
шукає більш міцних обіймів…
Ще пахнуть ним її зап’ястя,
але налито вже й мартіні...
Дрижало тіло в обіймах змія,
у плоті били серцетруси…
Попала в лапи лиходія,
не вгледівши тенет спокуси.
12.03.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар