Українка

Про що твоя печаль, осіння жінко?

Ще гріють серце спогадів перлини

і тягнеться в минуле павутинка

твоє дитинство родом з України…

 

Розділене усе на до і після.

На Батьківщині вже рідні немає

і тільки пам'ять – материнська пісня

ніколи в твоїм серці не змовкає…

 

Ти не забула запах косовиці,

як смачно пахнуть українські трави…

Коли побути хочеш на одинці

такого слова рідного – От(т)ава*…

 

Тебе пригорне пам'ять наче мати,

не поспішай, побудь іще хвилинку

нікому не дано того пізнати –

про що твоя печаль, осіння жінко…

21.11.20р.

*От(т)ава – столиця Канади і трава,

що виросла на місці скошеної в тому ж році.