Червона ріка

(триптих)

Ту́га сірої осені

та ріки береги…

Діти ногами босими

Топчуть перші сніги…

Йдуть селом чоросвитники*

Долі наперекір…

Завтра будуть – убитими –

із вишгородських гір…

Бабця рукою тремтячою

хлібчика подала…

Краще бути незрячою

Йде третій рік – війна.

ІІ

Ранок світанком холодним

і туманом з Дніпра

солдат підняли голодних

їм в атаку пора.

Перша сотня на ДОТи,

друга – мінні поля…

Не жаліють піхоти

трупаками земля

рясно всіяна-вкрита…

Сотні враз полягли.

Сплять солдатики вбиті.

Для совєтів* – хохли.

ІІІ

Жінка плаче-голосить,

син кровиною стік,

із очей ллються роси

поряд з ним – чоловік…

Запитала у Бога:

«За що доля така?»

Бо ціна перемоги –

Червона від крові ріка.

06.11.20р.

*Чорносвитники – українці яких кинули у бій без зброї і військового обмундирування.

*Совєти – радянська влада.