А завтра...

Осіння депресія скресне,

зійде, як лід на ріці,

коли полетять з піднебесся

сніжинки й розтануть в руці.

 

Мороз обпече твої щічки

не сильно, легенько, ледь-ледь...

І жмуться до вікон синички,

у снігу таку круговерть...

 

Не маючи цього і в гадці,

в зимовий потрапив полон...

На ранок прокинешся в казці,

не день, а омріяний сон.

04.11.20р.