(автобіографічне)
У юності мені казав комбат:
«Дивись, ти прізвище російське маєш, друже,
приєднуйся до нас, давай камрад…» –
А, як? Мій прадід землю українську плужив…
Зростав я у вишневому саду
і чув Дніпрові непокірні хвилі…
Тоді на радість, може на біду,
козацьку я відчув уперше силу.
Не зрадив діда й прадіда тоді
і батька, і землі своїй не зрадив.
А через чверть століття москалі
палитимуть по «братньому» левади…
Те, що відчув, казати не берусь.
Налита доля в келиху по-вінця.
Якщо ти серцем відчуваєш – Русь,
То не зречешся долі – українця!
11.11.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар