Ранок почався. Вже чайник кипить.
Сонце розплющує сонні ще очі…
Дякую, Боже, тобі за цю мить.
Кіт – ледарюга вставати не хоче,
під батареєю гріється і
муркоче пухнастий: «Не турбувати…» –
інеєм квіти мороз на вікні
намалював, а за ним сніг лапатий.
І вітру немає. Спить певно теж.
Лиш крихітка-птаха літає між віт.
Ох і зима, ані краю, ні меж!
І тільки муркоче – ледарчик* кіт.
14.11.20р.
*Ледарчик – лінивець (слово із лексикона моєї донечки.)
Немає коментарів:
Дописати коментар