Повітруля*

Повітруля*

Повітрулі крила уночі поцупив,

біля Марічейки* вижидав її.

А вона сказала: «Мій коханий, любий,

стану за дружину вірну я тобі…» –

Де Карпат легенди поросли мохами,

і у жилах б’ється Чорний Черемош,

повітруля вірно служить м́ні* роками,

сніг укрив смереки чи вмиває дощ.

Та одного разу, віднайшовши крила,

канула ґаздиня у нічній імлі.

Де, скажи, поділась, любко, моя мила?

Сиротно гуцула стало на землі.

26.08.23р.

*Повітруля – донька гірських вітрів (Карпатська 

  міфологія);

  Марічейка – гірське озеро в Карпатах;

  М́ні – мені.