Вечірнє
Гранатовим зайнявся небосхил,
жара спадає, кам’яніє спека
і наче прохолода недалеко,
а я не маю життєдайних сил,
дістатися до берега Дінця,
де вже ропавки заспівали пісню,
оспівуючи вечір живописний
чи день жаркий, який добіг кінця
перетопивши неба бірюзу
на зірочок довічні діаманти,
заводить вітер підвечірні мантри
й роса пускає на траву сльозу,
смеркає.
28.08.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар